Cума зібраних досі на відбудову Народного дому в Перемишлі грошей – 26 тис. злотих. Найбільша одноразова пожертва – це 5 тис. зл.; майже половину такої суми приніс заклик Олександра Колянчука – замість квітів на його ювілей жертвувати гроші на НД. З цією самою метою тисячу злотих нещодавно зібрано на фестивалі українських дитячих ансамблів у Кошаліні. Пожертви заплановано збирати також на “Ватрі” в Битові та на “Еколомиї” в Ґурові-Ілавецькому. Як видно, позитивних прикладів не бракує, проте наприкінці червня у Варшаві відбулася зустріч на тему покращення ефективності збірки коштів на НД. Нагадаймо, що згідно з офіційним дозволом, збірка, яка почалася 14 березня, може тривати рік. Існує також можливість її продовження.

У ході дискусії з’явилося декілька ідей збирання коштів. Успіх, як відзначалося, матиме місце лише тоді, коли справа стане пріоритетною у свідомості всієї нашої громади. Тому стратегія, яка незабаром повинна з’явитися, включає інтенсивне наголошування теми НД в Інтернеті та мас-медіа, створення закладу на кшталт віртуального музею цього будинку тощо. Планується також зробити його відкритим для учасників популярних у нашій громаді екскурсій в Україну – щоб кожен особисто відчув його символіку, усвідомив необхідність проведення широкої реконструкції. Треба також шукати підтримки відбудови НД серед польських друзів нашої громади. Інша ідея стосується утворення кооперативу, який спочатку займатиметься здобуванням коштів на реконструкцію НД, а потім для його членів може бути джерелом додаткового прибутку. Планується також уже невдовзі створити Клуб приятелів НД. Ці ініціативи потребують ще уточнення, проте мета, якій вони мають служити, визначена давно: “Ми повертаємо функцію цього будинку з-перед 1947 р.”, – говорив під час варшавської зустрічі голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Голова Громадського комітету відбудови НД Андрій Комар відзначав, що необхідні кошти, – це 12 млн. зл. Зібрання цієї суми, зрозуміло, не залежатиме виключно від розміру гамана кожного українця в Польщі. Деякі кошти вже надійшли з польського та українського державних бюджетів, пожертвувала й українська діаспора – про це незабаром громадський комітет представить точний звіт. Ці джерела, як і міжнародні проекти, будуть використовуватися надалі. Проте успіх великою мірою залежатиме від жертовності нашої громади. У чому це полягає, показує приклад заміни вікон у НД. Інвестицію слід провести до жовтня – 50 тис. зл. на це призначає підкарпатський реставратор архітектурних пам’яток, а другу частину мусимо викласти самі. “Наші” кошти потрібні також тому, що з проектів чи державних джерел не можна погашати боргів (вони є, бо вже проведено частину необхідних ремонтів) чи оплачувати поточне функціонування НД (електроенергія, незабаром огрівання тощо). Однак чи не найважливіша функція громадських пожертв – то саме отримання капіталу, який зможе бути власною часткою в проектах відбудови НД: адже рідко можна отримати повні 100 відсотків коштів. Крім того, як говорила Анна Кертичак, конкуренція в цього роду програмах є дуже великою, а це означає, що вкладені у проект зусилля не завжди можуть завершитися отриманням реальних грошей. Проте пробувати треба.
Існує низка форм здобування коштів на благодійні цілі. Дехто з такою метою навіть прописує увесь свій маєток. Народному домові напевно варто побажати таких жертводавців, проте погано також не буде, якщо кожен з нас у відродження цієї установи схоче докласти і свою лепту: не конче аж у такому розмірі. Рахунок відкритий, волонтери зі скарбничками також уже працюють!

“Наше слово” №29, 15 липня 2012 року {moscomment}