Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2010-11-11
{mosimage}
Від 18 жовтня є у варшавській дільниці Жолібож площа, яка носить ім’я Яцека Куроня. Кожний, хто прибув на церемонію її відкриття, міг безплатно скуштувати славнозвісної “куронівки” – супу, яким колись Яцек Куронь особисто частував усіх на столичному Старому місті, про що й досі пам’ятає багато поляків. Інші згадують Куроня у зв’язку зі щомісячною допомогою для безробітних. Ще інші – пам’ятають його образ із цигаркою та в синій джинсовій сорочці… А нам варто запам’ятати його як людину, одним з найважливіших завдань якої було досягти примирення поляків з українцями.
Яцек Куронь помер шість років тому. Він був, мабуть, єдиним з опозиціонерів 1980-х рр., який шукав контактів з українським середовищем у Польщі. Його дії були двовекторні: у напрямку України та української меншини в Польщі. Ще 1981 р., під час зустрічі у Варшавському університеті, Я. Куронь проголосив відоме гасло: “Без незалежної України немає незалежної Польщі, і без незалежної Польщі немає незалежної України”.
На церемонію надання площі імені цього польського діяча антикомуністичної опозиції та політика прибули його приятелі, з якими він, зокрема, спів працював, політики та жителі Варшави. Ті, хто його знав, згадують “Яцека” як людину, котра спонукала до спокою – не тільки на парламентських засіданнях чи конференціях, але й у питаннях історії.
Завдяки його медіації дійшло до примирення між Об’єднанням українців у Польщі та Світовою асоціацією солдатів Армії крайової, а коли виник 2002 р. конфлікт із відкриттям у Львові цвинтаря Львівських орлят, Я. Куронь пропонував, щоб на пам’ятнику Січовим стрільцям та на монументі Львівських орлят помістити таблиці з написом: “полягли в героїчному бою” за незалежність Польщі і, відповідно, України, “у братовбивчій війні”, і цей напис “не ділив би, а єднав” – писав до президента Польщі А. Квасневського.
Я. Куронь 1990 р. був присутнім на засновницькому з’їзді ОУП, а деякі з нашої громади могли його пізнати під час зустрічей на різних заходах.
– Він нагадував нам і вчив нас бути милосердними до недругів, – казала під час церемонії надання площі імені Яцека Куроня мер Варшави Ганна Ґронкевич -Вальц.
Проте українці напевно не були його ворогами. Адже це Я. Куронь виступав за схвалення Сеймом РП закону, який засуджував би депортацію українців у рамках акції “Вісла”; саме Я. Куронь приєднався до нашої громади в боротьбі за відшкодування для колишніх в’язнів табору в Явожні. Теж з його ініціативи 1988 р. в рамках Громадського комітету створено комісію в справах національних меншин, де засідали й представники української нацменшини, а після червневих виборів – сеймову комісію національних і етнічних меншин.
– Я. Куронь говорив, що Волинь не взялася з нічого, не було так, що нібито українці просто вирішили, що почнуть вбивати поляків. Ці його слова були для мене переломним моментом у дискурсі, бо рідко бувало, що хтось мав відвагу щось подібне сказати, – згадує Павел Пєньонжек, студент Варшавського університету, який прийшов на відкриття. І додає: – Це Куронь показав мені, що трагедія на Волині, як і все в цьому світі, має свої причини.
Цей аспект історії до сьогодні є причиною розбрату між нашими народами. Тому, може, варто пригадати слова Я. Куроня, які він сказав у 1990 -х рр.: “Перший крок – це зруйнувати стереотипи, що означає роз повісти про все дуже складне. З обох боків. Тільки тоді можна піти далі”. Безперечно, ці слова й досі актуальні.
“Наше слово” №46, 14 листопада 2010 року {moscomment}
