Л. К. ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2010-04-22
{mosimage}
Церковний календар 2010 рік. Видання Перемисько -Новосанчівської єпархії ПАПЦ. (брак місця
і року видання)
Календар Благовіста 2010. Bидавництво “Благовіст”, Ґурово- Ілавецьке, 2009, 248 с.
До редакції надійшли календарі на 2010 р.: “Календар Благовіста” (видавець – Українська греко- католицька церква) та “Церковний календар”, виданий Перемисько -Новосанчівською єпархією Православної церкви. Як і щороку, редактори пропонують користувачам професійно укладені календарі, корисні для всіх людей, які функціонують у двох системах: однією, яка йде за григоріанським стилем, і другою – за юліанським.
У “Календарі Благовіста” додатково сторінки заповнено поезією, пов’язаною з річницею народження Василя Симоненка, а починається підбірка віршів гімном-піснею “Лебеді материнства”. Можна проте сказати, що в календарній частині бракує пояснень деяких назв свят: цікаво було б прочитати поруч із календарієм, чому, наприклад, називають деякі неділі м’ясопусною чи сиропусною. Це зауваження стосується також “Церковного календаря”. Хоч в останньому місця для поезії майже не передбачено, однак у ньому пропонуються змістовні, спеціалізовані статті.
{mosimage}У православному календарі статті охоплюють тематику історії Церкви, християнства, церковного мистецтва. Знаходимо тут фраґменти з історії Православної церкви – стаття о. професора Маріана Бендзи про Замойський синод 1720 р. як продовження процесу латинізації після Берестейської унії та “Час становлення” (про прийняття християнства на Руських землях) Романа Галана.
Як у “Церковному календарі”, так і в “Календарі Благовіста” присвячується увага церковній архітектурі та мистецтву, але автори презентують специфічний підхід до подібних тем. У “Церковному календарі” проф. Василь Пуцько описує архітектурний ансамбль стародавнього київського монастиря, ландшафт, іконописні образи й орнаментальний мотив у художньому ремеслі Києва ХІХІІІ ст. Стаття Володимира Александровича створює фундамент для дискусії на тему знаних і цікавих ікон. Натомість у “Календарі Благовіста” в матеріалі “Чому зникають пам’ятки…” Богдан Тхір підходить до теми з іншого, можливо, більш практичного боку: він пише про погіршення стану витворів мистецтва, які вдалося врятувати, і тих, над якими висить “чорна хмара”. Передусім автор підкреслює, що загалом бракує зацікавлення дерев’яними церквами, які є справжніми шедеврами архітектури.
У “Календарі Благовіста” читаємо також про проблеми сьогоднішньої Церкви. Маємо твір диякона Петра Сивицького “УГКЦ в Польщі й асиміляція: пошук душпастирських розв’язок”, де представлено ситуацію Греко-католицької церкви, сьогоднішні проблеми, які постають перед священиками. Далі о. Ярослав Москалик у статті “Кому служити?” задумується над проблемою служіння Богові і нашим із Ним відносинам. Отець Богдан Панчак відповідає на запитання “Літургія – гіпноз чи школа служіння?”, а о. Тарас Бублик приблизив читачеві “Взаємини греко- католиків Західної України та радянської влади в 1988-1989 р.”, вміло поповнивши свою працю знімками.
Читач знайде тут також дещо з питань мовознавства й літератури. Михайло Лесів поділився з читачем своїми дослідженнями над “Змістом та стилем українських страсних (великопосних) пісень”. Автор проаналізував деякі твори та подав інтерпретацію їхніх фраґментів. “Пам’ять про добрість велику Твою сповіщатимуть…”, – це коротка біографія патріарха Мирослава-Івана Любачівського, підготовлена о. Леславом- Богданом Лесиком, яку доповнено перекладеним з англійської листом патріарха до кардинала Едварда Ідриса Кассіді, голови Папської ради сприяння єдності християн.
У “Церковному календарі” пишеться також про життя парафій. Важливою і цікавою пропозицією авторів цього календаря є “Хроніка подій” – тут у хроноло гічному порядку подано важливі моменти перемисько-новосанчівської релігійної спільноти. Такої частини, можливо, бракує “Календарю Благовіста”.
Календарі закінчуються найбільш практичною частиною – адресною базою. Це місце, де можна знайти координати до наших церковнослужителів. У “Календарі Благовіста” адресні дані зібрані з усієї Польщі. На жаль, “Православний календар” пропонує координати до православних пастирів тільки з Перемисько Новосанчівської єпархії.
У “Календарі Благовіста” статті надруковано невеликим шрифтом, проте застосовано відповідні інтервали, які створюють враження легкості й справляють, що тексти читаються приємно. Це саме не стосується “Церковного календаря” – у ньому рядки знаходяться один при другому, що викликає враження важкості.
Загалом, “Календар Благовіста” здається легким, таке враження, певно, створюють переплетені зі змістом вірші та різнорідні знімки. “Церковний календар” натомість поважний і достойний, несе з собою досвід, знання – це заслуга, передусім, досить солідних наукових і спеціалізованих за змістом текстів. Кожна людина, зацікавлена історією Церкви, отримає приємність від прочитання цих двох публікацій.
“Наше слово” №17, 25 квітня 2010 року {moscomment}
