Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2011-10-14
{mosimage}
Старенька зруйнована греко-католицька церква з села Купної на Перемищині, яку закінчили будувати 1729 р., буде перенесена на Ельблонжчину, до Ґодкова. І там її реконструюють. Елементи споруди вже перевезено до цього мазурського села, де живе значна частина українців. Це – перший випадок в історії, коли церква “віднайшла” своїх прихожан майже напередодні 65-ї річниці акції “Вісла” і подалася до них на нове місце насильного переселення.
Екуменічне богослужіння за померлих парафіян церкви з Купної, що відправлялося на початку серпня на руїнах святині, стало зачином цього великої ваги діла – перенесення збережених фраґментів храму до Ґодкова.
Напередодні Різдва Пресвятої Богородиці (20 вересня) відбулося врочисте освячення площі, на якій храм буде реконструйований. У врочистостях взяв участь глава Української греко- католицької церкви в Польщі, архиєпископ Іван Мартиняк, депутат Сейму Польщі Мирон Сич та священики на чолі з ельблонзьким парохом, отцем митратом Андрієм Сорокою. Перемисько- варшавський митрополит І. Мартиняк освятив площу, на якій від найближчої весни почнуться роботи з установлення будівлі. У ґміні Ґодково живе кілька сімей родом з Купної – інші вихідці з цього села проживають, зокрема, на Лігниччині та побіля Ілави.
– Перенесення церкви – то подія історичного характеру, – говорить активіст із цих теренів, меценат Казимир Лесик. – Люди вже не можуть дочекатися, коли наш храм стане в Ґодкові. Віруючі приїжджають на богослужіння в Пасленку, Моронзі, Орнеті: тому й радіють, що за рік -два будуть молитися в рідній святині, а дехто – й у своїй, бо ж у дитинстві вони ходили до неї в Купній.
Сакральний об’єкт у Купній був зруйнований: а причина в тому, що його використовували по-варварськи. В ньому після виселення українців зберігали… мінеральні добрива. Уже в 60-ті рр. його стан ставав трагічним. Реконструкція споруди – це для неї єдиний порятунок. У Ґодкові знайдено вже відповідну ділянку на гірці, на якій ростуть вікові дерева.
Місце загалом нагадує територію, на якій церква стояла на отчині. Оскільки дерев’яні елементи будівлі значною мірою прогнили, професор Романа Целонтковська з кафедри архітектури Ґданської політехніки – ініціаторка перенесення храму, разом з помислодавцем, ельблонзьким парохом о. Андрієм Сорокою запроектує нову святиню, до якої будуть встановлені уцілілі фраґменти церкви з Купної. Від неї залишилися дві стіни нав та п’ять стін пресвітерії, які вже перевезено до Ґодкова, де вони і зберігаються. На жаль, цілком прогнив дах.
Підкарпатський реставратор архітектурних пам’яток Ґражина Стояк заявила в мас -медіа, що з ініціативою перенесення невживаної згідно з релігійними потребами сакральної будівлі звернулася до неї Р. Целонтковська. Ця споруда, як твердить реставратор, не охоплена охороною як архітектурна пам’ятка, і не знаходиться в реєстрі, тому нема змоги реконструювати її з фондів реставратора. Крім цього, зазначила Ґ. Стояк, не збереглося “хоча б 50% архітектурної субстанції, яка є обов’язковою для того, щоб відбудувати архітектурну пам’ятку”. Реконструкцією та забезпеченням залишків храму фахово займатиметься пані професорка з Ґданська та її студенти, а фінансування в першу чергу пошукають віряни.
Ділянку під церкву в Ґодкові виділив війт ґміни. З дороги, що прямує з Ольштина до Ельблонґа, видно великий дерев’яний хрест, який фундував депутат М. Сич з родиною. Освячена ділянка – церквище, на якій стояла святиня в Купній на Перемищині, буде обгороджена. Її вважатимуть за цвинтар. Там, зрештою, знаходиться декілька українських могил, які місцева влада планує відновити.
– Чому виникла ідея перенести до Ґодкова церкву з Купної? – ставить запитання й одразу ж на нього відповідає ельблонзький парох о. А. Сорока. – Ця споруда найбільш пасувала. Реставратор вважає, що вона непридатна для реконструкції, тому врешті-решт погодився на перенесення. Досі ніхто не переносив сакральної будівлі з півдня на північ країни. Це особлива подія – церква віднайшла своїх прихожан. Спочатку я планував поставити в Ґодкові нову святиню. Я звернувся до Р. Целонтковської з проханням запроектувати маленький храм для сімдесяти вірних, які тут є. У ході розмови пані професор подала ідею, що, може, нам вдасться перенести сакральну споруду з південної території. Вона знайшла таку, оформила всі потрібні документи. Не було легко. Ніхто не погоджувався передати храму з півдня на північ. За посередництвом Міністерства культури, підкарпатських реставратора і воєводи ми таку згоду одержали. Сьогодні елементи цієї будівлі вже знаходяться в Ґодкові і чекають на реконструкцію, яка розпочнеться навесні.
– Тішуся, що я міг освятити площу, куди вертається церква до рідних людей. Це була невелика, але дуже гарна святиня, художньо оформлена. Колись мала гарний іконостас. Дасть Бог, при вашій допомозі все це вдасться відновити. Дякую владі, яка сприяла цьому перенесенню – це логічне і розумне рішення. Там, на півдні, ця церква була зовсім знищена, а на тих землях, куди переселено українців, буде перлиною. Нашим батькам та українським родинам завдячуємо тим, що майже через 65 років ми збереглися на чужині. Не може бути партнер чи партнерка, а має бути тато, мама, дід, бабуся, одним словом – родина, – сказав “Нашому слову” після освячення площі архиєпископ І. Мартиняк.
Це буде перша християнська святиня в Ґодкові, оскільки тут нема римо-католицького костела. Глава Греко-католицької церкви задекларував, що в ньому зможуть молитися у своєму обряді також римо-католики.
Освячення площі і перенесення сакральної споруди війт Януш -Ришард Ґживальський назвав найвагомішою подією в житті місцевої ґміни та в околиці протягом останніх двадцяти кількох років.
“Наше слово” №42, 16 жовтня 2011 року {moscomment}
