Іван Бакунович ■ ПОДІЇ ■ 2011-06-18
Конфлікт поміж Союзом українців Підляшшя (СУП) та владою Більська-Підляського загострився наприкінці травня. Його кульмінацією стала прес-конференція, скликана правлінням СУП у готелі “Unibus”.
Справа стосувалася відкриття в новому навчальному році окремих відділів навчання української мови в Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича. Термін прес-конференції не був випадковий, адже до 1 червня влада міста – як провідний орган – мала затвердити організаційний аркуш згаданого шкільного комплексу, де протягом багатьох років ведеться навчання української мови як мови національної меншини. На той час СУП не отримав остаточного рішення представників влади міста.
“СУП здивований діями бурґомістра в питанні навчання української мови, – читаємо в заяві, яку представив СУП. – Недодержування чинного законодавства, відсутність діалогу з представниками меншин, а передусім постійна відсутність реакції з боку бурґомістра на однозначну інтерпретацію закону різними державними органами викликає серйозне занепокоєння”.
У заяві, яку склав СУП, ішлося про створення у шкільному комплексі відповідних відділів: у І класі початкової школи, який би нараховував 26 учнів, у IV класі – 12 учнів та в І класі гімназії – також 12 учнів. А згідно з розпорядженням міністра освіти, відділи з додатковим навчанням мови меншини організовуються, якщо до них у початковій школі та гімназії на рівні окремого класу запишеться щонайменше 7 учнів.
У даному випадку ця вимога була виконана. СУП представив свою позицію кураторії освіти, Міністерству освіти та відомству внутрішніх справ і адміністрації.
– Основою в цьому випадку є питання, які стосуються законодавства, – говорив під час прес-конференції д-р Григорій Купріянович зі спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин. – Рішення різних незалежних інституцій підтверджують, що рацію має школа, яка хоче, згідно з законом, такі відділи створити.
Більський маґістрат підкреслював, що він забезпечує можливість навчання української мови, але не може створити “суперкласів” для кільканадцяти учнів, коли в інших у тій самій школі було б їх навіть до тридцяти.
Остаточно питання вирішено 2 червня, під час зустрічі представників місцевого самоуправління, СУП та дирекції школи. Учасники погодилися створити І клас початкової школи, в якому української мови будуть навчатися 26 учнів; у IV класі будуть навчатися 12 учнів. У випадку І класу гімназії сторони пішли на компроміс – погоджено, що клас буде нараховувати не 12, а 19 учнів. СУП та дирекція школи задекларували, що знайдуть ще 7 учнів, охочих вивчати українську мову. Ці всі зміни введено вже до організаційного аркуша.
Провідний орган зазначає, що такий прецедент може мати наслідки в майбутньому, коли батьки інших учнів намагатимуться створювати окремі відділи: у важкій фінансовій ситуації може це призвести до серйозних страт.
Чи справді так? Нагадаймо, що за учнями, які вивчають мови національних меншин, ідуть окремі субсидії, у півтора рази більші, порівнюючи з іншими учнями. Отже, створення навіть невеликих відділів, де учні вивчатимуть рідну мову, не приведе до матеріальних збитків у міських бюджетах. А навіть може бути навпаки: при великій кількості охочих може це деякою мірою компенсувати витрати самоуправ на освіту.
“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}
