Вела розмову Людмила Лабович ■ КУЛЬТУРА ■ №31, 2013-08-04
Кілька років на Всепольському фестивалі ансамблів та народних співаків у Казимежі над Віслою успішно показують свої співацькі вміння виконавці з українськомовного Підляшшя. Цього року на найбільшому і найпрестижнішому конкурсі фольклору в Польщі виступили два українські молодіжні колективи з Підляського воєвідства – «Позитив» з Більська- Підляського та «Слов’яночки» з Білостока. Дівчата отримали відзнаку в категорії «Співочі ансамблі». До уваги читачів – розмова з сестрами Євою та Олександрою Іванюк і Магдою Качук.
Розкажіть, будь ласка, щось про свій ансамбль. Ви відколи співаєте, ким є учасниці гурту?
Олександра Іванюк: «Слов’яночки» постали 2007 р. в Білостоці. Гурт заснували дівчата з Черемхи: Варвара Сидорук і Катерина Савчук. Ще з ними співала Аня Ковальська, яка вчилася з дівчатами в ліцеї. Я приєдналася до гурту 2010 р., а разом зі мною – моя сестра Єва. Отак ми почали свою діяльність у «Слов’яночках».
Єва Іванюк: Я співаю три роки. Намовила мене Бася Сидорук, завдяки якій виник ансамбль. Потрібні були перші голоси, а я та Оленька співаємо першим голосом. Тож ми пішли на репетицію і залишилися, а потім взяли до ансамблю ще і Магду.
Ви теж пов’язані з «Гілочкою». Чи продовжуєте те, що робить ансамбль з Черемхи?
О. І.: Так, раніше ми з Касею співали в «Гілочці». Бася ні, але вона захоплювалася українським традиційним співом. Ми з дитинства співали в «Гілочці», отже й подумали, що треба продовжувати цю діяльність. Однак стараємося вибирати інші пісні. Тепер хочемо більше переймати від бабусь з Підляшшя – з Черемхи, Добриводи, більше спиратися на їхні пісні, щоб наш ансамбль був типово народним та одночасно з Підляшшя.
Як тільки «Слов’яночки» почали виступати, відразу же з’явилися перші нагороди. І то на престижних конкурсах…
Є. І.: Ми кілька разів були в Україні, зайняли третє місце в конкурсі «З народного джерела» в Рівному. Перше місце нам дісталося в конкурсі «З підляської криниці» в Більську-Підляському. Ми брали також участь у конкурсі «Берегиня» в Луцьку. А ще й посіли третє місце в конкурсі Польського радіо «Нова традиція» у Варшаві.
Як «Слов’яночки» потрапили на фестиваль у Казимежі?
Є. І.: Ми виступали на конкурсі фольклорних ансамблів у Білостоцькому музеї села і там зайняли перше місце. Нагородою була поїздка на фестиваль до Казимежа над Віслою. Ми не сподівалися, що нас виберуть, і навіть не їхали на конкурс з такою думкою. До музею села навідуємося вже кілька років, просто так, для себе.
Представляти реґіон у Казимежі – це велика честь, а тим більше, що в категорії співочих ансамблів «Слов’яночки», здається, були єдиним представником Підляшшя. Ви ж як готувалися до цього конкурсу?
Є. І.: Треба було підготувати пісні зі свого реґіону. Ми вибрали веснянку й ліричну пісню. Не вишукували щось особливе, а вирішили виконати те, що вже знали і співали. Однак ми частіше зустрічалися на репетиціях, намагалися підготуватись якнайкраще.
Ваш виступ на фестивалі… Як це було?
Магда Качук: Ми заспівали дві пісні з Підляшшя. Перша – веснянка «Там на майовій росі» з Добриводи, друга – «Стояв явор» з Черемхи-Села. Ми виступали в категорії співочих ансамблів. Конкуренція була великою. Інші ансамблі також трималися на висоті. Дуже добре співали маленькі учасники. Всі колективи мали гарні костюми. Журі не тільки слухало нас, але й дуже уважно дивилося на те, як ми поводимося на сцені, звертало увагу на наші строї. Ми отримали відзнаку, але насправді не думали, що займемо якесь місце, оскільки конкуренція була великою.
Є. І.: Ми були шоковані, коли приїхали: там усі виступали з польськими піснями, а ми стали такою собі «новинкою» для людей у Казимежі, для публіки. Проте нам казали, що ми цікаво, гарно виступаємо.
О. І.: Трошки було інакше, ніж на попередніх конкурсах, тому що, наприклад, виступало багато інструменталістів. Багато польських ансамблів співало так, що важко було відрізнити білий голос від академічного співу, тобто співали не зовсім народним голосом. Ми вирізнялися серед інших груп. Не сподівалися, що щось отримаємо, тому що було багато ансамблів – у нашій категорії виступало аж 28 виконавців. Але атмосфера була дуже файна.
Ви вже, мабуть, звикли до того, що завжди повертаєтеся з конкурсу з якоюсь нагородою?
О. І.: Дійсно, трошки було б дивно, якби нічого не отримали, але нічого б не сталося. Напевно, це стало би для нас мотивацією.
Виступали «Слов’яночки», брав також участь ще один український ансамбль…
М. К.: З Підляшшя на конкурс поїхав «Позитив» з Більська, ми бачили цей гурт, дівчата гарно співали, але жодного призового місця не зайняли. Вони виступали в категорії «Реконструйований фольклор». На закінчення були зустрічі з журі, зацікавлені мали нагоду довідатися, чому такими, а не іншими виявилися результати, але ми поспішали й не змогли залишитися.
О. І.: Дівчата з «Позитиву» дуже добре заспівали три досить різноманітні пісні, крім того, у них були гарні костюми. Я трішки здивована, що вони нічого не отримали, тим більше, що в їхній категорії виступало менше виконавців – лише 15.
Які враження від самого конкурсу?
М. К.: Ансамблі представляли різну територію Польщі, наприклад, на мене найбільше враження справили колективи з гір. Багаті строї, спів такий голосний. Польський фольклор, як ми помітили, виконується на одну ноту, в один голос, він трохи одноманітний, не кожному може сподобатися.
Є. І.: Наш український фольклорний спів є більш різноманітним, на два-три голоси. У польському фольклорі нема такого поділу, всі співають одним голосом.
Що дає участь у конкурсі?
О. І.: Це був новий досвід. Ми найбільше хвилювалися через одяг, думали, треба вибрати більш підляський, традиційний. Костюми всіх ансамблів були дуже багатими, а наш – такий біднесенький. Сорочки нам дісталися від наших бабусь, а спідниці були традиційно українськими. Хоч у нас були й українські строї, але дещо не такі, якими вони повинні бути.
М. К.: Думаю, що поїхати варто було: ми показалися, познайомилися з новими людьми. Це ж дуже престижний фестиваль. ■
