Павло Лоза ■ РЕПОРТАЖ ■ №1, 2015-01-04
Громадяни Польщі зарікаються, що в разі своєї еміґрації будуть повертатися сюди на свята. Але після виїзду за кордон лише третина польських еміґрантів декларує, що приїде додому на Різдво. А як святкують Різдво Христове українці, які еміґрували з Польщі?
Хто хоче, той поїде
Маргарита живе у Лондоні вже більше як шість років. Виїхала відразу після закінчення навчання в Польщі, щоб там вчитися англійської мови. З того часу, відколи живе і працює в Англії, на Різдвяні свята вдома була тільки два рази.
«Нема чого себе обманювати, кожен з нас, хто приїхав чи вже живе в інших країнах ЄС, старається якнайбільше заробити. У мене є двоє знайомих, які протягом двох місяців мали всього один вихідний день. Я сама також перші два роки старалася якомога більше працювати, навіть у святкові дні йшла на роботу. Інша справа, що самій важко відзначати і веселитися в яке-небудь свято» ,– розказує Маргарита.
Тепер у неї все по-іншому.
«Зараз, коли залишаюся в Лондоні на Різдво, ми з сестрою готуємо святкову вечерю, співаємо коляди, а потім їдемо до церкви. Я намагаюся взяти два вихідні дні, щоб мати можливість відсвяткувати Різдво», – пояснює Маргарита.
Натомість Мартин, який у Лондоні вже два роки, ніколи ще не залишився на свята в Англії. Кожного року їздить на Святий вечір до себе на Підляшшя.
«Хто хоче, той поїде. Я купую квитки набагато раніше, проте я знаю, що хочу їхати на Вілію. Коли приїжджаю до Польщі на свята, стараюся побути вдома довше. Вважаю, якщо я вже приїхав, то треба відсвяткувати всі празники», – говорить Мартин.
А Роман мусить подолати відстань понад 3000 кілометрів, щоб на Різдво бути вдома. Вже два роки з дружиною та малим сином вони живуть в Єкатеринбурзі (азіатська частина Росії).
«У Росії вихідні від першого до десятого січня. Усе пов’язане з Новим роком, який там відзначають. Працюючи так далеко від дому, Різдво Христове – це нагода побачитися з батьками та зустрітися з друзями», – зізнається Роман.
Приїжджає сім’я
За даними еміґрантського сайту poloniusz.pl (працівники якого робили дослідження про поляків на еміґрації) – 42% поляків-еміґрантів відзначає свята в тих країнах, де вони живуть і працюють. Звичайно, цей відсоток був ще більшим тоді, коли Польща ще не належала до Шенґенської зони. Тоді більшість польських еміґрантів святкувала свята за межами батьківщини.
З аналізу даних, які подає еміґрантський сайт, до Польщі сьогодні на свята приїжджає лише третя частина еміґрантів. У той час 11% працює, 7% проводить їх по-іншому, а 3% еміґрантів бере відпустку і виїжджає на зимові канікули до тепліших країн або на лижі в гори.
Буває теж так, що батьки, брат чи сестра відвідують на свята своїх близьких за кордоном. Сім’ї з Польщі приїжджають на свята до 6% еміґрантів.
Інколи це єдиний спосіб, щоб на свята всі могли бути разом.
«Мої всі сестри і брати живуть у різних місцях. Частина рідних мешкає в Польщі, але маю теж одну сестру, що живе в Осло (Норвеґія), брата, який живе у Ліллегаммері (Норвегія), а ще одна сестра – в Німеччині. Період свят – це час, коли ми стараємося один одного відвідувати. Стараємося організовувати все в такий спосіб, щоб усі могли побачитися», – говорить Кася з Варшави.
«Минулого року на наші свята ми всі – я, мама, мої брати і сестри – святкували Різдво в Норвегії. Бували роки, що ми всі з’їжджалися до мами, але в брата нині малі діти. не думаю, щоб він міг приїхати до Польщі. Тому, певно, тепер разом з сестрою будуть святкувати Різдво у Ліллегаммері», – припускає Кася.
Boxing Day, Новый год…
Кілька останніх років у польському телебаченні вже в листопаді можна побачити святкові рекламні ролики. Звичайно, це мода, яка до Польщі прийшла з Заходу. Але можна сказати, що Захід пішов ще далі. В Англії, наприклад, у листопаді починають підготовку до свят.
«У Лондоні вже на початку листопада за вікнами можна побачити ялинки, на вулицях усюди висять прикраси. Ця ситуація з передсвятковим божевіллям настільки мене втомлює, що місцеві свята не мають для мене жодного значення. Через це свята стають для людей байдужими», – говорить Маргарита.
В Англії немає чогось такого, як Свята вечеря, зате є спільний сніданок 25 грудня. Традиційно під час сніданку кожен розпаковує свій подарунок. Наступного дня, 26 грудня, відзначають «Boxing day», тобто день розпродажу в крамницях. Назва свята виводиться від традиційного в середньовіччі звичаю обдаровування бідних подарунками з харчами.
«Це просто розпродаж і цей день є вихідним. Але я цього дня працюю. Тоді всі мої знайомі з Польщі, які святкують за новим стилем, виїжджають до себе додому, – розказує Мартин. – Тішуся, що наші свята починаються щойно 6 січня, бо через це я маю привілейовану ситуацію. Завдяки календареві, за яким святкують українці, жодна довколишня передсвяткова комерція не встигає вбити дух Різдва. На щастя, наші свята приходять уже після передсвяткової закупівельної гонки».
Подібно як в Англії, свої різдвяні традиції мають теж Скандинавські країни. У Норвегії в усі чотири чергові неділі до Святвечора збираються члени сімей, щоб спільно запалити свічку. Це має символізувати очікування на народження Ісуса Христа. Тоді теж випікають сім видів традиційних тістечок. Уже 24 грудня на тих, хто засідає до врочистої вечері, чекають страви – солені ягнячі або свинячі ребра, різні види риб тощо. Натомість традиційними напитками є пиво або лікер. Але, за словами Касі, у Скандинавії прив’язання до своїх традицій найбільш видно у старшого покоління: «Старші люди з більшою повагою підходять до тих свят і звичаїв, але вже молодше покоління зі Скандинавських країн не відчуває такої потреби. Просто надають цьому менше значення. Багато хто в цей період виїжджає до теплих країн і там святочно проводить новорічний час».
Ромко, з огляду на те, що на Різдво завжди приїжджає додому в Польщу, ніколи не був у цей час в Росії. Як відомо, у східного сусіда свята відзначають за старим стилем. За словами Романа, у Російській Федерації більшість людей святкує «Новый год». Це у них називається «зустріччю Нового року».
«„Новый год” – це просто такий еквівалент Сильвестра. Звичайно, росіяни мають вдома ялинки, мають свого Діда Мороза, збираються на святкову вечерю з родичами та колеґами, дарують один одному подарунки, вітають зі святом, але місця в ньому для релігії майже нема. Вони майже не розмовляють про Різдво у контексті християнського свята. Просто мають „Новый год” і це для них найбільше свято», – говорить він.
«Росія це країна, у якій проживає велика кількість національних меншин та людей різного віросповідання. Тут працює теж велика кількість ґастарбайтерів з Центральної Азії. Тому „Новый год” є спільним святом для всіх», – пояснює Роман.
Хотілося б…
«Зараз ми живемо разом з сестрою, але все одно бракує родини, знайомих, тим більше хочеться бачити їх на свята. Для мене свята – це теж українська мова, українські коляди, пісні. Може це дивно звучить, але на еміґрації мені дуже бракує української мови. Я мала потребу її чути, тому почала ходити до домівки на різні заходи та маніфестації, пов’язані з подіями в Україні», – зізнається Маргарита. Недавно вона взяла участь в українському колядуванні, яке відбулося 21 грудня коло однієї з головних зупинок лондонського метро.
«Не знаю, наскільки це вплив війни та загальної ситуації в Україні, але видно, що тут українці мають потребу бути разом. Саме тому вирішили спільно поколядувати на вулиці», – вважає Маргарита.
Вона продовжує розповідь про свята:
«У перші два роки, коли я приїжджала до Польщі, дуже хотіла всіх побачити, відразу зустрітися з друзями, тому після приїзду, трохи побувши вдома, я одразу збиралася відвідати друзів. Я тужила за ними і дальше тужу, але тепер після приїзду стараюся побути довше вдома, посидіти з батьками, поговорити. Просто відчуваю таку потребу».
Для Романа теж бракує зв’язків зі своєю сім’єю, друзями, яких має нагоду бачити раз на рік, на Різдво. Крім того, для нього дуже важливі українські справи.
«Я звик до життя на Уралі. Дуже ціную собі тут комфорт праці, але бракує мені можливості взяти участь у деяких заходах, які торкаються чи українських справ, чи загальних подій у Польщі. Бракує і можливості відпочити в Бескидах чи хоча б у Львові. А так хотілося б», – заявляє Роман.
Для Касі свята, які вона часом проводить у Норвегії, майже не відрізняються від тих у Польщі.
«Їдучи на свята до Скандинавії, ми з Польщі веземо з собою тільки просфору. Решту продуктів купуємо на місці. Робимо все, як вдома, і святкуємо за нашою традицією, тільки, може, трішки дивно, що до церкви зранку не йдемо. Просто нам до неї треба було б їхати кількасот кілометрів», – каже Кася.
Різдво 2015
Маргарита з сестрою прилетіла до Польщі на початку січня. Буде тут два тижні. Свята і більшість свого вільного часу хоче бути вдома.
Мартин приїхав день перед Святвечором 5 січня. До Лондона повернеться щойно після Водохрещення.
Роман прилетів до Польщі на десять днів. Перед тим з Єкатеринбурга прилетіла його жінка з сином. Свята проведуть в одних і других батьків. Після свят знову разом вилітають до Росії.
Кася під час римо-католицьких свят відвідала свою сестру в Норвегії, а на Святвечір поїхала до рідного дому. ■
