Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ №39, 2012-09-23
Інформаційна війна проти України набула нових рис: під прицілом провокаторів опинилися відомі українці зі сфери культури. І виявляється, що рядові бійці інформаційного фронту з українського боку не готові ставити чоло таким атакам. Казус із новиною про Олега Скрипку як «аґітатора за російську мову», розтиражованою українськими інтернет-ЗМІ, учергове показав: сучасні українські журналісти не лише позбавлені захисних рефлексів – вони радо демонструють свою непрофесійність у гонитві за рейтинґами.
Останнього серпневого дня отримав я вістку з посиланням на сайт «Кореспондент-нет», де чітко було написане: «Ані Лорак та ВВ виступлять в Одесі на фестивалі на підтримку російської культури та мови». А далі зазначено: «Про це сповіщає РИА-Новости» (російська державна інформаґенція). Перша моя думка була така, що цей «пилососний» (такий, що стягує будь-яку цікаву новинку) сайт «Кореспондента» учергове переставив кремлівський варіант інформації. Зазвичай він це робить у розділі «Світ про нас», тепер же статтю розміщено в розділі «Музика». Передрукувавши від РИА новину «Кореспондент» надав їй провокативніший заголовок. В автентичній же новині заголовок звучав так: «Зірки року, естради та класики виступлять на фестивалі в Одесі», з заувагою про те, що нібито метою фестивалю є «просування російської культури і мови в Україні». Фестиваль має назву «Зустрічі друзів», але про його мету ніде не повідомляється.
Через кілька годин цю новину передрукували знакові «Українська правда», «Коментарі» і навіть сайт найбільш незалежного телеканалу «ТВі». Український Інтернет закипів. Звісно, нікого не цікавило, яке там собі посилання ставив «Кореспондент», і чому вибрав саме таку форму повідомлення. Взяла гору жага побачити в ближньому «запроданця», «зрадника», «манкурта». На офіційній же сторінці гурту «ВВ» появилося коротке: «03.09.2012 – Одеса. (Фестиваль «Пікейні жилети»)». Цей фест присвячують пам’яті Ігоря Ганкевича (рок-зірка кінця 1980-х, композитор, музикант і поет.).
Буря зупинилася після публікації на сайті «Тексти», журналіст якого додумався зателефонувати до прес-секретаря Олега Скрипки Павла Скорнякова і запитати, про що ж таки насправді йдеться. Заголовок був теж більш ніж переконливий: «Чергова «деза» (дезінформація – ред.) від кремлівських ЗМІ: О. Скрипку записали в захисники «русского міра». Увечері «Кореспондент» поставив інформацію про спростування, але, ніби виправдовуючи свою попередню версію, послався на те, що подібну новину подав сайт «Ліга-інформ».
Остання потребує окремого висвітлення, зважаючи на прикінцеві зауваги. Описавши, що Скрипка поїде співати на фестивалі, «Ліга» зазначає: «Цього літа лідер «Воплів Відоплясова» Олег Скрипка заявив, що пішов на співпрацю з владою для проведення цього року в Києві фестивалю «Країна мрій». «Життя набагато складніше, і моїм бажанням з самого початку було співробітництво з владою. Тому що ми не можемо воювати до кінця, і ця війна ні до чого не приведе», – пояснив співак, додавши, що «нам дешевше це обійшлося, нам не потрібно було платити за різні дозволи». Як відомо, під час Помаранчевої революції він виступав на стороні Майдану. Але пізніше визнав своє розчарування діями нової влади. Також виконавець відзначив, що президент Янукович є кращим менеджером, ніж екс-президент Віктор Ющенко». Не викликає жодного сумніву спрямованість цього бруду (чимало висловів перекручено, або подано поза контекстом) на дискредитацію О. Скрипки – одного з чільних українських культурних діячів. Проте в новині та заголовку «Кореспондента» важко щось відшукати, крім бажання «погрітися на сенсації».
У цьому контексті варто нагадати про подію з початку року, коли напередодні «Євробачення» організовано відбіркові конкурси. «Гайтана гарно співає, але вона не представляє нашу культуру, тож ми вчергове програємо. «Євробачення» має бути шоу національних талантів. А мільйони, що дивитимуться це шоу, побачать, що Україну представляє, умовно кажучи, людина, що не належить до нашої раси, вкорениться поняття, що Україна десь у далекій Африці», – ця цитата зовсім не жарт, а цілком реальне висловлювання одного з членів політради партії «Свобода». Юрій Сиротюк, а саме йому належать ці слова, є прес-секретарем «Свободи» і займає 14-те місце у виборчому списку від цієї право-націоналістичної партії. В Україні, де триває перманентна боротьба за виживання всього українського, ці слова були розцінені як постріл у спину українській співачці. Так, Гайтана темношкіра, по батькові її лінія ведеться з Конґо, але по матері вона українка, співає теж переважно українською мовою, в Україні провела більшість свого життя.
Річ у тім, що коментар «свободівця» був наданий на прохання російськомовного інтернет-видання «Новый реґион», база якого знаходиться в Росії, а в Україні сайт має три представництва. З розповсюдженого ним ще 20 лютого повідомлення випливає, що нібито Сиротюк «заявив», «пояснив суть претензій», а у вступі взагалі сказано, що «представники «Свободи» різко розкритикували»… Так насправді авторка матеріалу Анна Сєргєєва телефонувала до Сиротюка і витягла з нього бажані расистські висловлювання. Розгорівся скандал, оскільки новину передрукували майже всі українські медіа, а звідки пішла інформація, важко було прослідкувати. Згодом від «Свободи» надійшли пояснення, нібито прес-секретар мав інше на думці. До суду Гайтана не подавала (хоч і мала спершу такий намір), зрозумівши, що і «Свободу», і її як представницю України на «Євробаченні» використали в чиїйсь брудній грі. Хто винен у ситуації? Сиротюк, який не зрозумів словесної пастки, і українські ЗМІ, котрі заради сенсації кинулися множити расистський бруд.
На жаль, наші рідні ЗМІ готові продати національну справу за невеликі показники зростання рейтинґу, а потім витертися від бруду та йти далі, навіть не задумуючись, чи так само легко тим, кого вони з такою легкістю обпльовують. Адже випадки зі Скрипкою чи Гайтаною не поодинокі. Автори ж провокацій потирають долоні. І тут назріває питання: чи українські журналісти просто безграмотні, недовчені, поверхові, чи байдужі до спроб учергове обплювати власну культуру, історію? А може просто не навчені фільтрувати інформаційні атаки з боку сусідніх держав?
Ми все ще ходимо в рожевих окулярах, через які дивимося на «братні» слов’янські чи православні народи. А тимчасом не лише з російського, а й румунського, чи навіть польського і словацького боку можливі ні – не «качки», а відверті інформаційні бомби, створені для того, щоб розкладати нас із середини. Повністю немає розуміння геополітичної важливості такого роду публікацій-провокацій. Або ж вони дійсно кимось оплачуються. І тут уже питання не до рядових журналістів, а до їхнього керівництва. ■
