Ганна Яковлева ■ ПОДІЇ ■ №10, 2017-03-05
Ще декілька років тому навчання за кордоном для українців було майже неможливим, а той, кому вдалося вирватись за межі України, був трактований, наче зірка. У ХХІ ст. кордони перестали грати таку роль, як раніше. І хоч до Євросоюзу потрібна віза, все ж ціль варта засобів. Майбутні студенти і їхні батьки часто переконані, що європейська система освіти ґарантує потребу спеціалістів на ринку праці.
Ціна питання
За даними незалежного аналітичного центру CEDOS, у 2014–2015 роках за межами держави навчалося 59 648 українських студентів, а в 2015–2016 роках – 68 000 осіб. Серед найпопулярніших країн, які пропонують освіту для іноземної молоді, є Польща, на другому місці – Німеччина, а на третьому – Росія. Навчання в Польщі для іноземця коштує в середньому від 4 000 до 10 000 злотих на рік, хоч верхню межу важко окреслити. Стипендій для іноземців дуже мало, а в державних вишах не можуть вони розраховувати на соціальну стипендію через малий дохід сім’ї чи стипендію за успіхи в навчанні. Безкоштовно можуть навчатися тільки ті, хто отримав Карту поляка (тобто має польське походження).
Навчання на платній формі в українських вишах часто коштує менше, проте не завжди це означає низьку якість. Щоразу частіше поляки самі їдуть навчатися в Україну, зокрема в медичні заклади.
Будь-яка забаганка за ваші гроші
Вступ у закордонні виші перетворилося на бізнес. В Україні щоразу частіше відчиняються центри, які співпрацюють з вишами Польщі, допомагають за окрему винагороду влаштувати вчорашнього учня на навчання до наших сусідів. Звичайно, це вигідний та більш безпечний спосіб з погляду люблячих батьків підростаючого покоління. Вони ладні трохи «переплатити», щоб тільки їхні діти були у безпеці, взамін на готові вже папірці, що свідчать про прийняття на навчання, перевезення і навіть учнівський квиток. Українські студенти стають бізнесом для платних польських вишів, а також солідною підтримкою для державних. Наприклад, у Ряшеві в університеті інформаційних технологій та менеджменту останніми роками звичною є ситуація, де на курсі навчається кілька поляків, а решта – українці.
Плату за навчання для іноземців все частіше приймають виключно в євро або доларах, а вимірюється вона тисячами. Та й це не стає на перешкоді для дбайливих батьків, які бажають для свого чада лише кращого життя. Співпрацюючи з фірмами, які допомагають влаштовувати абітурієнтів, батьки відразу дістають попередження, що ціна може зрости. Обіцяють «золоті гори» для їхніх дітей у вигляді подвійного диплома, наука за новітніми технологіями і методами, різноманітні практичні заняття, а на сам кінець – диплом міжнародного зразка. Щораз частіше в таких центрах можна дізнатися про навчання кількома мовами, зокрема пропонована мова російська та англійська. Виникають ситуації, коли навчаючись у Польщі, студенти з-за східного кордону можуть відвідувати лекції російською.
Місце під сонцем
Вирушаючи за межі України вже як студенти вищих навчальних закладів, молоді люди й збагнути не можуть, наскільки їхнє життя зміниться. Вони їдуть за мрією з блакитного екрану телевізора. Адаптація в іншій країні відбувається в когось швидше, а в когось трохи повільніше. Життя за кордоном – це, перш за все, інша ментальність, інші звичаї і традиції, та, як не крути, мова. Починається також «боротьба» за гуртожиток або ж кімнату у квартирі, де власник підкреслює, що не має нічого проти, але воліє, щоб його житло винаймали студенти з польським громадянством. Перше розчарування – стипендії ти не отримаєш, навіть якщо маєш найвищі оцінки. Йдучи далі, крок за кроком, українська молодь пристосовується до життя в Польщі, вивчаючи мову і часто демонструючи добрі результати. Студенти з України проходять у різних організаціях практику. Навіть устигають підзаробити, роздаючи листівки.
Та правда криється в тому, що після закінчення навчання вчорашній успішний студент залишається ні з чим, часто й далі змушений до тимчасових заробітків.
Трапляється, що, приходячи зі своїм резюме до тієї чи іншої організації, перше, що можна побачити в очах працедавців, це – шок. Стереотипи ще не вмерли, бо найчастіше поляки приймають людей зі сходу як дешеву робочу силу, а не інтелектуалістів з високою компетентністю. Щораз лунають відмови. Про це розповідають студенти з України та Білорусі. Кажуть, що дуже образливо бачити таке ставлення. Вони мали ілюзію, що після закінчення вишу отримають пропозицію праці за спеціальністю.
Перевагу надають полякам
Батьки, посилаючи своїх дітей за межі України, часто свято вірять у їхнє чудове майбутнє, відкидаючи будь-яке «але». Сьогодні університетські лави й надалі переповнені українськими студентами, у яких багато амбіцій та мрій про хороше майбутнє.
Вікторії 23 роки. Вона закінчує педагогіку в одному з варшавських вишів. Дівчина розповіла, що під час проходження практики в різних школах столиці у неї не було жодних проблем ані з учнями, ані з працівниками, тим паче, з батьками. Коли настав час пошуку постійного місця праці, дівчина була певна, що їй все вдасться, у неї були найкращі оцінки серед студентів на курсі та прекрасна характеристика з практики за попередні роки. Проблема ховалася в іншому. Протягом року Вікторії відмовили у 5-ти школах з однієї дуже простої причини – її громадянства. Столичні школи віддають перевагу вітчизняним викладачам. Дівчина почувається, наче її загнано у глухий кут.
Друга історія з Лодзі, міста в центрі Польщі. Мирослав розповів, що, закінчуючи місцеву політехніку, мріяв про працю за фахом і вже тоді почав її шукати. Все було марно, та він не здавався, вважаючи, що проблема в дипломі, якого поки що не отримав. Минув рік після закінчення навчання, а Мирослав і далі безробітний. Хлопець каже, що шукає працю, але надії щораз менше. Не допоміг ні диплом, здобутий у польській вищій школі, ні досконале знання мови. Мирослав говорить, що в найближчих його планах – повернення в Україну.
Безперечно, є історії зі щасливим кінцем. Одна з них – з університету Вишинського у Варшаві. Ось 24-річна Юлія говорить, що завдяки навчанню в Польщі здобула хороший досвід і загалом дуже задоволена. Вже на третьому курсі пішла працювати в один із call-центрів, оскільки дівчина вільно володіла 4 мовами, що вирізняло її серед поляків. За рік Юлія розпочала працю в одній з міжнародних авіакомпаній, де має велику пошану серед працівників за свої знання.
Ще одна історія – від пані Марини, яка понад 10 років живе у Варшаві. Жінка розповідає, що кільканадцять років тому приїхала до польської столиці на навчання. Після практики одна з варшавських шкіл запропонувала їй залишитися і працювати на посаді вчителя. Школа приймала дітей зі сходу, та оскільки Марина була не лише добрим викладачем, а й володіла російською та українською мовами, стала цінним працівником. Жінка говорить, що мала особливий підхід до дітей завдяки тому, що могла з учнем розмовляти його рідною мовою, що не раз допомагало в конфліктних ситуаціях.
Варто знати
Після закінчення вишу в Польщі кожен іноземний студент з-за зони Євросоюзу має право леґально перебувати на території держави ще рівно рік. Це час на пошуки праці. Під час навчання всі практики і навчання враховуються у стаж студента. Віднедавна студенти денної форми навчання можуть працювати без спеціального дозволу, як і випускники. ■
