Оксана Кузьменко ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-01-05
{mosimage}
У древньому Люблині запустили коріння культури різних країн. Україна теж давно і гармонійно вписалася в краєвид цього міста. Про це згадуємо щоразу, коли чуємо українську мову на вулицях міста, про це шепочуть музейні експонати, про це кричать україномовні афіші, про це говорять назви численних обмінних програм, це виспівує україномовна музика, що лунає із широко розчиненого вікна…
Та про те, що Україна не просто присутня, а знаходиться в самому серці Люблина, ось уже другий рік поспіль нагадує всім цикл “Україна в центрі Люблина” , що проходить у рамках одного з найпопулярніших фольклорних фестивалів Польщі “Фолькові Миколайки”.
Фестиваль “Фолькові Миколайки” проходив у Люблині 10-13 грудня 2009 р. Це вже дев’ятнадцятий рік поспіль з’їхалися з усіх усюд шанувальники народної музики. Програма фестивалю об’єднує різноманітні виставки, майстер- класи, вистави, презентації із так званою “відкритою” конкурсною сценою, де беруть участь гурти, що грають різноманітні версії фольклорної музики багатьох країн.
“Україна в центрі Люблина” щодня з’являлася в програмі “Миколайків” – то в образі концертів, то як презентація фільмів, а то як майстер- клас гри на українських народних інструментах. Ідея проведення такого заходу належить Фонду духовної культури прикордоння, а до організації приєдналися Центр студентської культури Університету Марії Кюрі-Склодовської “Хатка Жака”, Студентське самоврядування Люблинського католицького університету, Радіо Люблин та клуб “Тектура”.
Розпочався український цикл презентацією фільму про життя Насті Волошиної – української стигматички. “Настя Волошин: жертва на показ” – це перша професійна робота Івана Федорича. Презентація цієї стрічки у Любли ні є символічною, адже саме тут режисер провів п’ять років свого життя, навчаючись на факультеті психології Люблинського католицького університету.
Музичну частину відкрив концерт за участю українського гурту “Гуцул Каліпсо” та польського “LSM soundsystem”. “Гуцул Каліпсо” – це чернівецький гурт, грають хлопці разом уже десять років. Стиль виконання придумали самі й надали йому назву “гуцул хоп”, у своїй творчості об’єднують впливи карпатського фольку, гіп гопу, JAHzzу та творчої імпровізації. Безпосередність, простота, енергія та колорит гурту не могли не захопити публіку.
Наступний день приніс польському глядачеві низку українських концертів. У музичній студії Радіо Люблин виступили івано-франківський гурт “Кораллі”. Хлопці здивували і замилували публіку колоритним поєднанням гуцульських мелодій і потужним роковим драйвом, звуками сопілки, дримби у поєднанні з гітарними рифами. Але справжньою родзинкою “Кораллів” є українська трембіта. Цей національний інструмент хоч і є найдовшим, та хлопці не лінуються возити трембіту на гастролі – і недарма, бо її звук надає гуртові неперевершеної сили звучання.
Порадували гостей фестивалю звуки й інших українських народних інструментів. А на дримбі навіть можна було навчитися грати під час дводенних майстер- класів, що проводилися учасниками гуцульської саунд-системи “Банда Аркан”. Та ж “Банда Аркан” про сто підірвала публіку у клубі “Тектура” шаленим коктейлем сучасних ритмів та гуцульських мелодій. Палітра інструментів, які використовують ці троє юнаків, просто вражає – тут і згадана вище дримба, і дардука, і тамбурин, і корбова ліра, і флояра, і тилинка, і дуда… А все це під комп’ютерні ритми діджея. Воістину вибухова суміш.
Під час фестивалю можна було ознайомитися з досягненнями сучасного незалежного українського кіно: анімаційного та документального. Тут серед багатьох інших були представлені нові роботи славного Степана Коваля, що вже відомий своїми попередніми роботами “Йшов трамвай номер 9” та “Злидні”. Не можна також обминути увагою і представлені на фестивалі твори анімаційної студії “Червоний Собака”, авторами яких є діти від 4 до 16 років. Діти в цій студії самостійно вигадують сценарії своїх робіт та в процесі гри навчаються працювати в різних мультиплікаційних техніках та з різними матеріалами.
Завершальним українським акордом став виступ у греко -католицькій церкві Люблина гурту “До схід сонця”. Дівчата замилували присутніх автентичним співом, їхнє чудове двоголосся заполонило не лише приміщення церкви, а й душі глядачів…
Хочеться вірити старому повір’ю, що коли щось відбулося двічі, то обов’язково відбудеться і втретє. Недарма ж на такому відомому фестивалі визначне місце зайняла саме Україна. Вона ж і справді є в серці Люблина.
“Наше слово” №2, 10 січня 2010 року {moscomment}
