(гс) ■ ПОДІЇ ■ №5, 2014-02-02
Сеймова комісія нацменшин 22 січня розглядала питання про ситуацію української нацменшини у Польщі в контексті актуальних подій в Україні. Оскільки багато українців у Польщі належать до Української греко-католицької церкви (УГКЦ), темою дискусії були, зокрема, погрози у бік цієї конфесії.
Нагадаймо, нещодавно українська влада побачила в самій присутності на Майдані духовенства УГКЦ якесь порушення законів і за це пригрозила навіть ліквідацією цієї конфесії. Серед тих офіційних осіб, які одразу офіційно виступили проти цих погроз, був голова комісії Мирон Сич.
Гостем останнього засідання сеймової комісії був журналіст, член ради загальноукраїнського об’єднання «Майдан» Віталій Портніков, який тепер опинився в Польщі з огляду на реальну загрозу його життю. Коментуючи погрози, які лунають у бік УГКЦ, В. Портніков відзначив: «Тут треба брати до уваги, що серед населення постійно зростає авторитет УГКЦ та Православної церкви Київського патріархату. Спробою обмежити цей вплив саме і є погрози з боку президента Віктора Януковича та Партії реґіонів, які, у свою чергу, підтримують Православну церкву Московського патріархату».
Колишній депутат польського парламенту і представник української громади Мирослав Чех у дискусії наголосив на тому, що офіційний лист з погрозами надійшов на адресу лише однієї конфесії. Разом з тим, М. Чех погодився з висловленою думкою про те, що тиск на УГКЦ виникає з факту зростання її авторитету і підтримки європейських устремлінь України. Ситуацію з погрозами він вписав у контекст нещодавно прийнятих «авторитарних законів», однією з цілей яких є обмеження зв’язків незалежних громадських структур з демократичним світом. Водночас, на думку М. Чеха, багато чого вказує на те, що тиск з боку української влади стимулюється «зовнішнім чинником».
Віце-міністр закордонних справ Польщі Катажина Пелчинська-Наленч, яка також взяла участь у засіданні комісії, висловила переконання, що малоймовірним є те, щоб офіційний лист із міністерства до УГКЦ не погоджувався на найвищих рівнях влади. Хоча й президент В. Янукович заявив, що про цей документ нібито нічого не знав. Водночас К. Пелчинська-Наленч повідомила, що «польське МЗС не має офіційного приводу звертатись до української влади з цього питання».
Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима наголосив на тому, що польська влада повинна звернути особливу увагу на те, що в українське законодавство введено поняття «іноземного аґента» для окреслення організацій, які підтримуються з-за кордону. Як оцінив голова ОУП, це може стати причиною переслідування в Україні польських організацій. Водночас він запевнив, що українська громада в Польщі рішуче засуджуватиме усілякі подібні випадки.
Оцінюючи загальну ситуацію українців у Польщі, П. Тима наголосив на відсутності глибокого аналізу таких явищ, як нещодавні випадки вандалізму у церквах у Тшеб’ятові та Щецинку. Польські державні установи часто називають це хуліганськими вчинками. Однак, на думку голови ОУП, це може бути результатом відсутності рішучої реакції та загострювання настроїв, зокрема шляхом маніпулювання трагічним польсько-українським минулим. У деяких випадках, як зауважив П. Тима, складається враження, що відповідальне за підтримку нацменшинних ініціатив міністерство боїться фінансувати проекти, які представляють український погляд на спільне минуле.
У свою чергу представник Українського історичного товариства у Польщі д-р Богдан Гальчак звернув увагу на те, що існує тісний зв’язок між сучасною політикою та історією. За його словами, не знаючи історії своїх сусідів, поляки ніколи не зможуть досягти порозуміння з ними. Він нагадав, що вже навіть сама спроба винести на обговорення в польському парламенті питання про засудження акції «Вісла» призвела до того, що її ініціаторів почали звинувачувати у «необандеризмі».
Науковець наголосив також на тому, що спосіб призначення державних дотацій на підтримку діяльності українців у Польщі свідчить про те, що центральна адміністрація вбачає в представниках української нацменшини в основному споживачів простої народної культури. На думку Б. Гальчака, така оцінка є необґрунтованою, хоча б тому, що саме українці, як свідчать офіційні статистичні дані, належать до найкраще освічених громадських груп у Польщі. Проте держава, за його оцінкою, й досі не спромоглася створити український центр культури, завданням якого було б задоволення «вищих інтеліґентських потреб».
