Записав Ігор Щерба ■ ГРОМАДА ■ №50, 2016-12-11
Увазі читачів пропонуємо черговий матеріал про відомих у нашій громаді людей, які працюють у реґіональних ЗМІ. У попередніх числах «Нашого слова» ми приблизили читачам постать Ігоря Гривни («НС» № 45, 6.11.2016 р.) та Славомира Савчука («НС» № 47, 20.11.2016 р.). Тепер представляємо редактора Івана Бакуновича, співробітника «Нс » та тижневика «Nowiny Podlaskie», що виходить у Більську-Підляському.
Підляшшя – це специфічний під оглядом національної мозаїки реґіон Польщі. Можна тут зустріти села, у яких домінує українськомовне населення. Тут, на щастя, не було злочинної депортаційної Акції «Вісла». Однак незагоєною травмою є І Світова війна, коли Росія вигнала православне населення Підляшшя з їхніх домівок. Це був час так званого «бєженства».
Нині, парадоксально, коли у школах Польщі вже не вивчають російської мови, серед молодого покоління Підляшшя щораз менше знання кириличної азбуки, внаслідок чого заникає знання писаної рідної мови, – говорить Іван Бакунович. Тому єдиний реґіональний часопис «Над Бугом і Нарвою» друкує окремі статті місцевою підляською говіркою, але текст написаний латинськими літерами. Про свою працю в місцевих польських газетах розповідає редактор Іван Бакунович.
Професійний шлях
Останній етап мого дотеперішнього професійного шляху – це редакція «Nowiny Podlaskie», де я працюю вже два роки. Раніше працював сім років у газеті «Kurier Poranny», яка виходить у тому ж самому видавництві.
Якщо рахувати загалом мій стаж праці, тоді вийде з моїх рахунків дев’ять років роботи штатним редактором і п’ять років позаштатним співробітником. Зараз мої «Nowiny Podlaskie» – це тижневик, який своїм обсягом обіймає повіти Більський та Гайнівський.
Специфіка реґіональної щоденної газети і тижневика
Щоденні газети, які виходять у Білостоці, а саме «Kurier Poranny» i «Gazeta Współczesna», мають одного і того самого видавця, один медіа-холдинг. Тому в нашій редакції обов’язково виконуємо доручення з Білостока і даємо туди редакційні матеріали, дописи про те, що відбувається в Більську.
Специфіка журналістської праці на Підляшші не відрізняється від інших реґіонів Польщі. Однак нас у редакції в Більську-Підляському найбільше цікавить те, скажімо, що відбувається в нашого сусіда на подвір’ї. Менше займають нашу, так би мовити, журналістську увагу події державного чи глобального масштабу.
Це, у прямому розумінні цього слова, означає, що ми як редакція реґіонального тижневика пояснюємо, яке відношення мають загальні події до справ і проблем щоденного життя мешканців Більського або Гайнівського повітів.
Підляський мультикультураліз
Ми як місцеві журналісти у своїй праці мусимо бути понад усіма цими національними поділами, які часом появляються в нашому реґіоні. Тому пишемо про різні місцеві заходи або проблеми громади в такий спосіб, щоби виявити їх відношення до всіх меншин загалом. Тут у нашій роботі помітна білоруська та українська тематика.
У Сокульському повіті проживає також татарська національна меншина, тому в тамтешньому місцевому тижневику зустрічаються теми, які мають відношення саме до неї.
Наприклад, я власне повертаюся з поминального заходу, який має відношення до історії. Отож 74 роки тому нацисти проводили ліквідацію гетто в Орлі. Саме в цьому селі відбулося вшанування пам’яті жертв того часу. Ми будемо на шпальтах нашої газети поміщати статтю про цю подію.
Складні теми. «Прокляті» солдатим
Ми, як звичайно, не тікаємо від таких тем, намагаємось віднестися до них холоднокровно та об’єктивно. Гомін довкола цієї проблеми почався в січні-лютому цього року, коли середовища правих сил організували в Гайнівці марш, приурочений пам’яті «проклятих» солдатів.
Ми як журналісти бачимо складність підходу до цього, але не можемо також емоційно ставитися до подій 40-х років, принаймні не так емоційно, як прореаґували на цю справу середовища нацменшин на Підляшші. Нам у редакції треба враховувати всі тонкощі, які виникають з національної специфіки цього реґіону.
До певної міри, можемо сказати, що цей марш проходив під вікнами жертв або нащадків жертв відділу командира «Бурого». З історії знаємо, що саме він 1946 року проводив пацифікацію підляських сіл, унаслідок якої загинули невинні люди. Тоді його загін убив близько 80-ти людей православного віросповідання. Тема для газети, що виходить у цьому реґіоні, досить незручна, однак ми мусили її порушити.
Передаючи читачам інформацію про цю подію, ми знали, що її будуть читати дві зацікавлені сторони, отже ми намагалися об’єктивно подати факти читачеві.
Прояви ненависті до нацменшин
Націоналістичні витівки були. Були навіть підпали хат іноземців. На щастя, таких інцидентів тут, у Більську-Підляському, небагато, хоч треба признати, що вони трапляються. Великою мірою такі випадки стосуються самого Білостока, а тут, на щастя, нема таких проблем.
Майбутнє реґіональної преси
На жаль, паперове видання газети нині коштує видавця значно більше, ніж це саме видання в інтернет-мережі. Проте паперові видання мають ще своїх вірних читачів, особливо людей похилого віку. А також не всі мають можливість користуватись інтернет-мережею. Наприклад, підляська щоденна «Gazeta Współczesna» у своїй пропозиції змісту однозначно спрямована на такого читача. У нашому реґіоні той сам видавець має і друге видання – «Kurier Poranny». Обидві газети існують паралельно, тому що є читач, який звик до своєї улюбленої газети.
Я признаюся, що належу до того покоління, яке все-таки воліє читати паперову газету, наприклад, насолоджуюся запахом друкарської фарби. Так само і книжку більш люблю читати у традиційному виданні, а не в електронному. На мою думку, таких як я, нині є ще багато.
З іншого боку, в інтернет-виданні редакція не поміщає цілісного варіанту окремої статті. Тоді читачеві потрібно купувати паперове видання. Отож у майбутнє друкованого слова вірю з певним оптимізмом. ■
