Ігор Галущак, Львів ■ УКРАЇНА ■ №47, 2016-11-20
Відійшов у вічність Богдан Гаврилишин, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної академії наук України, член Світової академії мистецтва і науки, член Римського клубу, член Міжнародної академії менеджменту, президент однойменного благодійного фонду, громадський діяч і меценат, економіст світового рівня.
Народився Богдан Гаврилишин у Коропці Тернопільської області 19 жовтня 1926 р. Під кінець ІІ Світової війни потрапив у Німеччину, а згодом у таборі переміщених осіб здобув середню освіту. Виїхав 1947 р. до Канади, де спочатку працював лісорубом, потім офіціантом, але таки спромігся стати першим з повоєнних еміґрантів, який вступив до університету в Торонто. Він отримав 1952 р. диплом інженера, а 1954-го – диплом маґістра. Пропрацювавши в міжнародній компанії три роки, був скерований на навчання в Міжнародний інститут менеджменту у Швейцарії.
А 1960 р. розпочалася багаторічна педагогічна діяльність Б. Гаврилишина. Він вісім років керував навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту (МІМ) в Женеві, викладав на курсах економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керування міжнародними операціями та державного управління. Богдан Дмитрович 1968 р. став директором цього навчального закладу й очолював його 18 років.
Б. Гаврилишин вів наукову працю та плідну громадську діяльність. Його 1972 р. обирають членом Римського клубу, 1973 р. – членом Міжнародної академії менеджменту, 1975 р. – членом Світової академії мистецтва і науки. Б. Гаврилишину 1976 р. надано ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) 1984 р. та Університету Альберти (Канада) 1986 р. Згодом доктор Гаврилишин отримує почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада). Про високий міжнародний авторитет Богдана Дмитровича свідчить те, що він був знаним консультантом з питань державного управління та міжнародного бізнесу, виступав як доповідач, модератор і головував на міжнародних наукових конференціях та семінарах у понад 70 країнах світу.
У науковому доробку вченого – понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовища. Його перу належать дві книжки, причому одна з них («Дороговкази в майбутнє – до найбільш ефективних суспільств») набула світового визнання і була перекладена на 8 різних мов. Публікація «До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє» 2009 р. була утретє перевидана в Україні з доповненнями.
З кінця 1988 р. доктор Гаврилишин присвячує свою дальшу діяльність Україні. Він ініціює заснування Академією наук України та МІМ-Женева спільного відомства — Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим почав готувати маґістрів бізнес-адміністрування, і до 2013 р. очолював Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту.
Завдяки активній участі та організаційній допомозі Б. Гаврилишина 1989 р. в Україні засновано Міжнародний благодійний фонд «Відродження». Від початку діяльності фонду і до 1998 р. Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації, головною метою якої став розвиток в Україні засад громадянського суспільства в культурній, освітній, науковій та соціальній сферах.
Доктор Гаврилишин 1991 р. створив, а потім очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом семи років, був членом Американсько-ук-раїнського дорадчого комітету, радником першого президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох прем’єр-міністрів України, почесним головою Крайової пластової ради (Національної скаутської організації України). Б. Гаврилишин – член Ради Світової академії мистецтва і науки, член Швейцарського форуму з міжнародної політики. Він також сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової ради до 2006 р.
Надзвичайно плідну працю доктора Б. Гаврилишина в Україні сьогодні високо цінують найширші кола освітян, науковців та державних діячів. Його обрано іноземним членом Національної академії наук України, нагороджено відзнакою Президента України – орденом «За заслуги», він є Заслуженим діячем науки і техніки України, позаштатним радником голови Верховної Ради України, одержав почесні докторати Тернопільської академії народного господарства, Університету ім. Василя Стефаника в Івано-Франківську та Університету ім. Юрія Федьковича в Чернівцях.
Особливу шану має ім’я Богдана Гаврилишина в рідній Галичині. Символічно, що саме львівська громада устигла гідно вшанувати цього великого українського подвижника за життя. Адже відповідно до розпорядження міського голови Львова Андрія Садового, з нагоди нещодавнього 90-річчя життя Богдана Гаврилишина нагороджено відзнакою «Золотий герб міста Львова».
Нині ж мимоволі пригадується зустріч Богдана Дмитровича з юними львівськими студентами політехніки. Тоді промовець підкреслив: «Моя роль – давати молоді натхнення, спонукати її мріяти високо й відважно». Адже після Євромайдану, який подав світові дивовижні приклади самоорганізації громадянського суспільства, Україна, на думку Б. Гаврилишина, має відігравати у світі велику цивілізаційну роль: «Ми, українці, маємо полікувати цей хворий світ». ■
