Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №10, 2015-03-08
Суспільно-релігійний альманах, «Календар „Благовіст”», Видає Українська Греко-католицька Церква у Польщі, вид. «Благовіст», Ґурово-Ілавецьке, 2015, 280 С.
У вступі до цьогорічного «календаря „Благовіста”» читаємо: «УГКЦ, згідно з церковним законом, проводить Собори, які, об’єднуючи єрархію, духовенство, монашество і мирян, аналізують актуальний стан життя єпархії і пропонують ввести зміни, які дозволили б відповісти на виклики нових часів». Ці слова стали провідною темою в дуже актуальних аналітичних питаннях, які запропоновано читачеві у статтях щорічника «Благовіста». Варто вчитатися в роздуми диякона Петра Сивицького, учасника Собору УГКЦ в Польщі, який проходив 2–4 жовтня 2014 р. На думку диякона, соборна дискусія показала, що першорядними завданнями є катехизація дорослих: поглиблення їхніх знань про віровчення, обряд у широкому розумінні, церковну історію, устрій Церкви тощо. Саме це веде до повноцінної участі в церковному житті, а тим самим до збереження своєї національної і релігійної тотожності. Далі духівник пише, що «гарячі дискусії викликало календарне питання». І не йдеться тут про якусь радикальну зміну, а дослідження думки вірних. Для самого рішення про зміну потрібно 75% голосів, що є нереальним. На це звернув увагу о. Петро Кушка, який вважає, що під час голосування можна отримати трохи більше як половину голосів, а необхідні – три четвертини.
Майже кожного року редакція видання ставить питання про календар у церковному житті вірян. Цим разом у статті «Календар і дар свободи та вибору» о. Богдан Панчак стверджує: «Минуло дванадцять років, а УГКЦ в Польщі у питанні календаря є в тому самому місці, де була. Так само помітна поляризація думок, і хоч у звітах з передсоборних зустрічей переважали голоси за зміну календаря, то на самому Соборі тільки один голос вирішив справу створення комісії, яка займатиметься цією справою».
Чи це питання доречно ставити як одне з першочергових нині, коли вірянам у Польщі загрожує полонізація і втрата зв’язку з батьківським минулим, яке є запорукою нашої тотожності. Керуючись християнськими цінностями, ми не повинні піддаватися сучасним тенденціям і плинові часу, а навпаки, маємо бути вірними споконвічним (хоч би хтось вважав – застарілим) традиціям віри й обряду, сформованим і збереженим предками… Залякані вигнанням і наслідками Акції «Вісла» вони відродили віру і збудували на рідних началах Церкву на чужині. І навіщо та розбурхана дискусія? Для збурення традицій! Вибір – це не завжди добрий дар свободи.
У виданні прочитаємо про великий ювілей митрополита Івана Мартиняка: 75-річчя від дня народження, 50-ліття ієрейських свячень і 25-річчя єпископської хіротонії. Душпастирський шлях ювіляра, відданого розвиткові УГКЦ у Польщі, показаний у спеціальному випуску річника «Перемиські Архиєпархіяльні Відомості».
Про греко-католицьке духівництво, справедливе під час війни супроти євреїв, пише Роман Матвійчина. На жаль, післявоєнна неґативна пропаґанда найчастіше подавала інформації про український антисемітизм. Євреям допомагали не тільки митрополит Шептицький (свій порятунок йому завдячує щонайменше 15 дорослих євреїв і біля 200 єврейських дітей), але й люди з його оточення, включно з особистим водієм Іваном Гірним та отцем Омеляном Ковчем, який відвідував євреїв у ґетто, а відтак розділяв з ними «Майданок». Деякі видання подають, що отець охрестив 2 тисячі євреїв. Імена українських духовних наводять книжкові видання, зокрема спогади Давида Кахане чи праці Ришарда Тожецького, який за комуністичних часів боронив добре ім’я митрополита. Цю тему підіймав також Яків Сусленський. У його київських виданнях маємо незнані інформації про 50 євреїв, які знайшли порятунок у відділі УПА, очолюваному Романом Поліщуком. Знаємо, що мати митрополита І. Мартиняка переховувала численну родину єврея Хаїма в селі Спас. І батьки владики Василя Медвіта допомагали євреям. До Праведників народів світу Яд-Вашем зарахував лише кілька осіб із греко-католицького духівництва.
Слід звернутися й до статей інших авторів – Любові Волошин («Українські Мадонни» – про Іванку Нижник-Винників, одна з праць поміщена на обкладинці видання), Зенона Борівця (про дяка Володимира Прийму – покровителя віруючих УГКЦ). про галицькі монастирі пише Богдан Тхір.
Редактор Б. Тхір, мандруючи, як завжди, з фотоапаратом східними землями Польщі, увіковічив греко-католицькі святині. До того додав їхню складну історичну долю. Матеріал читається на одному подиху. Автор присвячує його 140-м роковинам ліквідації Холмської греко-католицької єпархії. Читач, беручи до руки книжку-календар, цінує собі календарну частину, що переплетена влучно підібраними віршами Ігоря Калинця зі збірки «Відчинення вертепу». Цю частину зредаґував о. Тимотей Т. Коцур ЧСВВ.
Багатство історичних подій, річниці яких припадають на 2015 р., підготував З. Боровець. Є що святкувати і міркувати над великим доробком українського народу. Автор подає інформації про роковини видатних українців, які відзначаємо цього року. В останній частині цінного і привабливого видання вже традиційно розміщено «Шематизм греко-католицького духовенства у Польщі» з адресами окремих структур. Для ознайомлення з рідкісними матеріалами та для домашньої колекції варто придбати «календар „Благовіста”» на 2015 р. ■
