Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ 2011-06-04
Політичні проблеми та конфлікти поділяють українське суспільство. На цьому тлі влада намагається переконати, що європейська інтеґрація залишається головним пріоритетом у зовнішній політиці. Зокрема, останніми тижнями помітне виразне пожвавлення на лінії Київ-Брюссель. Політики переконують, що Україна до кінця року зможе підписати угоду про асоціацію з ЄС, яка включає договір про зону вільної торгівлі.
Чи дійсно є підстави для оптимізму? Здається, так. Не лише українські політики переконують, що в переговорному процесі досягнуто явного поступу, адже ми звикли до подібних заяв. Але й європейські партнери не щадять позитивних слів на адресу Києва. Голова Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу 8 травня в одному з інтерв’ю сказав: “Стосовно України, я радий, що відбувся проґрес у перемовинах щодо підписання нової, амбіційної угоди про асоціацію”. Через два дні, під час зустрічі Володимира Литвина з Єжи Бузеком, у Брюсселі прозвучали слова про повну підтримку Європарламентом євроінтеґраційних планів України. Щодо вибору України між Митним союзом з Росією, Білоруссю і Казахстаном (МС) та Зоною вільної торгівлі з ЄС
(ЗВТ) Є. Бузек зазначив, що вибір за Україною. На що В. Литвин відповів: “Нинішній рік для України є критично важливим та відповідальним: або дійсно будуть підписані згадані Вами документи, у яких буде зафіксована європейська перспектива України, або політичний ентузіазм значною мірою зменшиться”. Є. Бузек висловив думку, що до кінця поточного року буде отримано позитивний результат “хоча би в плані підписання угоди про асоціацію”.
Тобто, усе вказує на те, що 2011 р. може стати переломним з точки зору української зовнішньої політики. В цьому переконаний міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Нещодавно він підкреслив, що черговий саміт Україна-ЄС стане історичним і повинен закласти фундамент до дальшої якісної еволюції відносин Києва з Брюсселем. “У нас найкращі темпи діалогу з ЄС серед сусідів Євросоюзу на пострадянському просторі. Ми не збираємося знижувати ці темпи і докладемо максимум зусиль, щоб черговий саміт Україна-ЄС, що відбудеться в грудні, став не просто успішним, а історичним”, – сказав Грищенко.
Його підтримав заступник міністра економіки Валерій П’ятницький. Оцінюючи підсумки міні-раунду переговорів про зону вільної торгівлі, він зазначив: “Завершити переговори до кінця року – це реально. Я не бачу жодних перешкод на цьому шляху”. Сторони мають намір до 4 червня обмінятися позиціями щодо решти питань. До чергового раунду, який відбудеться 20 червня в Києві, заплановані контакти на високому рівні. Ідеться про зближення взаємних позицій стосовно суперечливих пунктів (наприклад, щодо енергетики).
Отже, здається, українська влада зробила вибір і вже не вагається між інтеґрацією з Європою та пропозиціями Москви вступити до МС. Раніше українські політики намагалися переконати як Москву, так і Брюссель, що можлива співпраця з обома структурами. Проте урядовці з Брюсселя підкреслювали: вступ України до МС виключає приєднання до європейської ЗВТ. Щоправда, президент В. Янукович, виступаючи у Верховній Раді (ВР) зі щорічним посланням, сказав, що Україна прагне співробітничати з МС за схемою “три плюс один” (Росія, Білорусь і Казахстан, цебто МС + Україна, без офіційного входу до МС). Однак Москві терпець урвався і 18 травня на прес-конференції президент Росії Дмітрій Медведєв зазначив, що Україна повинна вибирати між євроінтеґрацією та ЗВТ. “Неможливо сидіти на двох стільцях. Або там, або там. Разом не вийде”, – підсумував Д. Медведєв. Російська влада вже раніше намагалася налякати Київ потенційними втратами, які несе вибір України на користь інтеґрації з ЄС.
На думку експертів, оцінити плюси та мінуси при виборі між ЗВТ та МС дуже складно. Вони підкреслюють, що є ризик втрат у короткостроковій перспективі, пов’язаних зі зниженням продукції в деяких секторах (при можливому одночасному піднесенні в інших) або збільшенням безробіття. Однак у середньостроковій перспективі українська економіка відчує позитивні наслідки. До того ж, позитиви в цьому випадку варто розуміти в значно ширшому значенні. Йдеться про цивілізаційний вибір. У випадку економічної інтеґрації з ЄС це означає вибір моделі, яка спирається на модернізацію, інновації та конкурентоздатність. Проте у випадку МС, окрім деякої користі в короткостроковій перспективі, українська економіка опиниться в малоконкурентному середовищі, технологічно відсталому, з перевагою державної монополії.
Україна не змусила себе довго чекати з відповіддю президенту Росії, принаймні частковою. 18 травня ВР України прийняла постанову “Про рекомендації парламентських слухань на тему: “Про стан і перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС (Зона вільної торгівлі) та Митним союзом””. У рекомендаціях підкреслюється, що європейська інтеґрація визначається одним з головних зовнішньополітичних пріоритетів України й основним завданням на найближчу перспективу є завершення переговорів та підписання угоди про створення ЗВТ між Україною та ЄС. Як зазначив віце-спікер Микола Томенко, таким чином “Рада поставила крапку в дискусії про вступ до МС”. За постанову проголосували 289 з 385 присутніх депутатів.
З інших позитивних кроків у напрямку євроінтеґрації слід відзначити поступ у переговорах щодо спрощення візового режиму – це може відбутися вже в липні. За словами представника МЗС, нові перемовини передбачають насамперед розширення списку громадян, які користуються додатковими пільгами. Зокрема, для представників релігійних, професійних та недержавних громадських організацій введуть безкоштовні візи та визначать документи, які окреслювали б мету поїздки та полегшили отримання візи.
Щоправда, при всіх позитивних новинах, залишається одне “але”. Українська влада бажає інтеґруватися з Європою, але одночасно використовує практики, які жодним чином не поширюють демократичні принципи, на які спирається Євросоюз. Адже кримінальні справи проти політичних противників важко пояснити боротьбою з корупцією в найвищих ешелонах влади. Особливо, якщо судова система підпорядкована владі та політиці. Або згадаймо історичну політику та підписання Януковичем закону про використання червоного прапора. Ці кроки поглиблюють розкол в українському суспільстві. Адже якщо президент та його оточення визначилися з європейським напрямом, вибір повинен бути переконливим. Тоді слід керуватися європейськими стандартами у внутрішній політиці. Інакше важко буде переконати другу сторону щодо щирості України в європейському виборі, адже угоду про асоціацію повинні ратифікувати всі 27 членів ЄС.
“Наше слово” №23, 5 червня 2011 року {moscomment}
