Ігор Ісаєв ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-02-04
Однією з найголовніших політичних подій у Східній Європі цього року є вибори президента в Україні. За цим процесом активно слідкують у Польщі. Після першого туру українських виборів у Варшаві відбулася конференція під назвою “Президентські вибори в Україні. Прогноз на другий тур та найближчі роки для України”.
У конференції взяли участь як молоді науковці, так і вже відомі дослідники в області історії, міжнародних відносин та політології з Польщі та України.
– Центральний реґіон України під час виборів завжди знаходився під сильним впливом або Західного реґіону, або Східного, – зазначив Мар’ян Лопата зі Львівського національного університету, який представив доповідь про вплив реґіональних різниць на результат виборів. – У деяких випадках мешканці Центру голосували за ті сили, за яких голосували на Сході, а в інших – за ті, що мали популярність на Заході. Можу сказати, що як під час виборів 2004 р., так і в наступному турі президентських виборів 2010 р. голоси Галичини та Донбасу вирішуватимуть долю України.
Саме від політичної активності виборців Галичини й Донбасу буде залежати, на думку М. Лопати, перемога відповідно Тимошенко чи Януковича в другому турі. Доповідач також підкреслив, що виборці в західних областях більш активно беруть участь у голосуванні:
– Хочу наголосити, що, хоч населення Галичини значно менше за чисельністю, ніж населення Донбасу, все ж під час виборів більша участь у виборах якраз є на Заході. Під час першого туру виборів 2010 р. найбільшу участь зафіксовано в Тернопільській області. Це також підтверджує приклад Варшави: в українському консульстві в польській столиці люди стояли у величезних чергах, щоб стати на консульський облік та проголосувати. А більшість громадян України в Польщі – вихідці з західних областей України.
На конференції говорили не тільки про самі президентські вибори, але й намагалися зробити підсумок відносин України з Заходом, зробити прогноз про долю країни в системі міжнародних відносин. Пйотр Пеньонжек з кафедри україністики Варшавського університету зазначив, що президентські вибори 2004 р. були визначальними у виборі політичного курсу України:
– Україна завдяки Помаранчевій революції обрала для себе західний шлях розвитку. Щоб зрозуміти це, достатньо подивитися на виборчий процес в Україні: там нема й не може вже бути такого сценарію, що владу переймає “спадкоємець”, як це спостерігаємо в Росії, – наголосив П. Пеньонжек. – Також погляньмо на риторику кандидатів у президенти: майже у всіх звучить девіз “Ідемо до Європи”.
Однак більшість дослідників все ж менш оптимістично оцінювали шанси України. І тут наголошувано не стільки на внутрішній ситуації, скільки на зовнішній. Як вважає Данута Ґібас- Кшак з Підляської академії, Польща, яка активно включалася в політичні процеси в Україні протягом останніх двох десятиліть, тепер значно себе дискваліфікувала:
– Варшава вже ніколи не поверне шансу впливу на політичну ситуацію в Києві, як це було в перший період новітньої історії польсько-українських відносин у 1991-95 рр., – відзначила Данута Ґібас -Кшак. – Але тут також важливим є те, що дальший розвиток наших відносин диктуватиме ситуація над Дніпром: ми знаємо, що Україна – це рівняння з кількома невідомими. Принагідно згадаю слова англійського україніста Ендрю Вільсона – “Україна з’явилася на історичній сцені неочікувано”. Суть її зовнішньої політики полягає в балансуванні між Заходом та Сходом – Україна вагається між своїм європейським вибором та історичним східнослов’янським корінням.
Думку Д. Ґібас -Кшак продовжив Даріуш Калан з Центру вивчення Східної Європи, який вважає, що чимало доленосних рішень для України приймається поза її кордонами:
– ЄС також у відповідальності за те, що темпи євроінтеґрації України не такі швидкі, – зазначив Д. Калан. – Однак можна зрозуміти Євросоюз: зараз головною проблемою є не прийняття нових держав, а адаптація таких країн, як, приміром, Румунія чи Болгарія. Крім того, у ЄС також чимало внутрішніх проблем – згадаймо хоча б історію з Євроконституцією чи ратифікацію Лісабонського договору.
Професор Єжи Сулек, спеціаліст у галузі міжнародних відносин, зробив прогноз щодо подальших відносин України та Заходу:
– Позиція Заходу у відношенні до України кардинально не зміниться найближчим часом. Не зміниться також позиція Америки та великих європейських партнерів: вони дозволятимуть меншим країнам, як, наприклад, Польща, явно підтримувати Україну, – зазначив професор Є. Сулек. – Однак при кожній зміні на міжнародній арені Польщу швидко “закличуть до порядку”. Цю позицію ми могли вже спостерігати під час самітів НАТО в Ризі та в Бухаресті, коли Україну та Грузію не прийнято до цих структур.
Як бачимо, більшість польських дослідників досить песимістично оцінює найближче майбутнє України в міжнародній політиці. Чимало політологів сходяться на думці, що, незалежно від того, хто буде наступним президентом – Тимошенко чи Янукович – Україна надалі залишатиметься у сфері російських впливів. Мало хто також прогнозує значний проґрес у процесі євроатлантичної інтеґрації України. Однак в України – значний промисловий та демографічний потенціал. Хто знає – чи не стане вона таким собі “європейським Китаєм” – країною, яка потужно розвивається, але балансує між Сходом і Заходом?
“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}
