Олеся Ґераль ■ КУЛЬТУРА ■ №49, 2013-12-08
Фестиваль «Україна в центрі Люблина», який цього року проходив 15–17 листопада, став ще однією вагомою цеглиною в символічній будівлі польсько-українського єднання. Зрештою з кожним роком захід щораз більше зближує поляків з українцями, а українцям дає відкритий простір для того, щоб представити свою культуру, розповісти про себе. Організатори зацікавлювали люблинську публіку українською музикою, новаторською поезією, театром, художніми майстер-класами та конкурсами.
Фестиваль став також ефективним елементом промоції Люблина, у Стратегії розвитку на 2013–2020 роки якого є пункт про відкритість для різних культур. Ініціативи на підтримку багатокультурності Люблина становлять значний відсоток від загальної кількості заходів, на які міська влада дає зелене світло. Старання міста, спрямовані на отримання титулу Європейської столиці культури, на жаль, не принесли успіху, однак підготовка до конкурсу й участь у конкурсних процедурах сприяли зміцненню цієї політики. Тому місто наголошує на мультикультурній спадщині, збагаченій традиціями іноземців, які приїхали до Люблина.
Здається, з українською культурою багато люблинців уже віддавна освоїлися, про що свідчить досить висока зацікавленість участю в заходах цьогорічної «України в центрі Люблина». Протягом тижня учні міських шкіл відвідували лекції, на яких організатори розповідали про Україну, зокрема про її державні символи, географічне місцеположення, історичні постаті, історичні події і навіть складники українського борщу. І заохочували брати участь у конкурсі знань «Ukraina – TERRA (IN)COGNITA», щоб викликати у слухачів зацікавлення культурною спадщиною східного сусіда, підготувати до співпраці і заохотити до реалізації спільних проектів. Отож у конкурсі позмагалися дев’ятнадцять учнів із шести гімназій і п’яти ліцеїв. У групі гімназійної молоді перше місце узяла Александра Осадчий, а друге розділили Матеуш Добецький і Леонід Отченашенко. Серед ліцеїстів переміг Іван Черонко, другий результат показав Вадим Ярошевський, а третє місце розділили Володимир Шумський і Матеуш Марчук.
У рамках огляду сучасного театрального мистецтва на території студії відбувся також показ вистави «Сенат Шаленців» народного аматорського театру Луцького районного будинку культури «Гармидер». Актори привезли філософську драму авторства Януша Корчака в постановці Руслани Порицької. Вистава показує життя пацієнтів психіатричної лікарні, які втекли від реального світу до свого власного. Натомість лучанка Оксана Цимбалюк привезла до Люблина виставку фотографій проекту «Обличчя Люблина», дванадцять з яких можна й зараз подивитися в пабі «У фотографа». Представниця Луцька приїхала до Люблина як волонтер Фонду духовної культури пограниччя завдяки одній з волонтерських програм Європейського Союзу «Молодь у дії». Протягом року О. Цимбалюк у Польщі вивчатиме мову та культуру. Як сама зізналася, фотографічний задум «Обличчя Люблина» є своєрідним продовженням проекту «Обличчя Луцька», який свого часу вона започаткувала спільно з Володимиром Хомичем і Тетяною Зубрик-Хомич. О. Цимбалюк зазначила, що реалізація наміченого завдання триватиме до середини квітня 2014 р., після чого відбудеться велика виставка з участю всіх героїв. «Герої цього проекту отримують п’ять однакових питань, на які я майже завжди отримую різні відповіді. Також люблинці висловлюють свою думку щодо багатокультурності Люблина, розповідають, яким вони бачать та уявляють обличчя і характер свого міста, дають натхненну пораду дня усім, хто слідкує за проектом», – сказала О. Цимбалюк.
Цього року організатори фестивалю «Україна в центрі Люблина» удруге запросили до міста представників сучасної української літератури в рамках зустрічей у книгарні-кав’ярні «Між словами». Двоє літераторів – Ольга Мацюпа і Микола Шпаковський – у читанні-тандемі розповідали про свою творчість, музику, враження. Відомий в українських літературних колах поет, громадський діяч, музикант М. Шпаковський читав твори зі своєї поетичної збірки «Шафа Шамана». «Йдеться про обігрування шиплячих звуків та певну абстракцію, яка містить загадку для мене самого: хто є я, що далі та що є справжнє. Шафа – це місце, в якому складені різні речі, згодом деякі викидаються, а на їхньому місці з’являються нові. Слово «шаман» тут не означає буквального чарівника, мольфара чи мага», – пояснює М. Шпаковський. Він також виконав дві пісні «Листопад» і «Тільки тепер». О. Мацюпа прочитала присутнім вірші «Може там, де я», «Миколай купує дім».
Більше мотивів українського фольклору та мелодики можна було почути під час концерту одного з популярних українських гуртів у стилі реґґі «Флайzzza». Гурт з Луцька привіз найвідоміші свої хіти, які характерні поєднанням музики реґґі, хіп-хопу та фанку з українськими народними мелодіями.
Ключовим і найважливішим пунктом програми фестивалю був показ документального фільму «Вибачити все зло» режисера Ґжеґожа Лінковського. В цьому документі молоді історики д-р Маріуш Зайончковський та д-р Роман Кабачій проводять аналіз сенсаційних фактів, які стосуються переговорів між АК-ВіН та УПА у травні 1945 р. У фільмі представлені фото, на яких видно розмови польської та української сторони після трагічних подій на Волині і за кілька місяців перед Акцією «Вісла». Ці розмови сприяють припиненню братовбивчих боїв і спільному збройному виступові проти нової комуністичної влади. На стрічці зареєстровані й фраґменти прощі, яка вирушила з Польщі в Україну з хрестом бл. Єжи Попелушка в 70-ту річницю трагічних подій на Волині. Прочани разом з волинянами пробують знайти шлях до примирення двох народів. Після показу відбулася жвава дискусія про можливості поєднання народів, у якій взяли участь єпископ Бенедикт Олексійчук зі Львова, єпископ Мечислав Цісло з Люблина, режисер Ґ. Лінковський та історики М. Зайончковський і Р. Кабачій. Модератор зустрічі Кшиштоф Томасик з Католицького інформаційного аґентства назвав кінострічку «голосом пророка», зачитуючи цитату з книжки о. Юзефа Тішнера про милосердя, пробачення і виправдання. За словами єпископа Б. Олексійчука, для поляків та українців, які мають спільну історію, тепер важливо зустрічатися і розмовляти. «Українці, шукаючи собі виправдання за події з 1943 року, не повинні забувати, що є щось більше від національної приналежності – це наше спільне християнське буття. Бо кожен з тих, хто вбивав і був убитим, хоч би раз промовляли молитву „Отче наш”. Ми не можемо забувати історії, але можемо з любов’ю і прощенням простягнути один до одного руки», – закликав український єпископ. Ці слова підтримав також єпископ М. Цісло, який наголосив, що без християнства і віри не дійшло б до примирення двох народів.
Фестиваль організовано під почесним патронатом надзвичайного і повноважного посла України в Польщі Маркіяна Мальського. ■
