Олеся Ґераль ■ КУЛЬТУРА ■ №49, 2014-12-07
Листопад у Люблині вже черговий раз проходив під знаком фестивалю «Україна в центрі Люблина», програма якого має наблизити мешканцям міста українську культуру, зацікавити Україною та розширити знання про неї.
«Протягом чотирьох фестивальних днів ми хочемо розповісти і зорієнтувати людей у тому, що сьогодні відбувається в Україні, створюємо можливість глибше зрозуміти Майдан і війну у східному реґіоні держави», – говорить координатор фестивалю Анастасія Кінзерська. Зрозуміло, що з огляду на події в Україні заходи не можуть бути занадто розважальними, тому організатор – Фонд духовної культури пограниччя – поставив на пізнавальний та інформаційний характер показів і майстер-класи. «Фестиваль також є нагодою для інтеґрації польсько-українського активного студентського середовища, яке вміє та хоче спільно працювати і творити цікаву культурну пропозицію для Люблина. У такий спосіб вони стають активними організаторами подій», – висловлює свою думку А. Кінзерська. Більшість учасників та відвідувачів фестивалю – це студентська молодь не лише місцевих вишів. Прямими учасниками й адресатами «України…» стали учні середніх шкіл Люблина.
Україна Terra [in]cognita
Під такою назвою був організований конкурс знань про українську державу, її символи, історію, відомих людей. Конкурс цього року проведено в гімназії № 9 під гаслом: «Пізнаймо краще нашого близького сусіда». Змагалося загалом двадцятеро учнів з десяти шкіл міста. Серед учнів – не тільки українці, які проживають у Люблині, а й поляки. З-поміж ліцеїстів найкращими були Ян Черонко та Вадим Ярошевський, а в групі учнів гімназій – Якуб Ґрабарчук і Таміла Крамар.
Фотовиставка
На Литовській площі в центрі Люблина, де поляки 1989 р. самі в демонстраціях боролися за визволення від комунізму, відкрито виставку чорно-білих фотографій Джима Сумкая – знаного бельгійського фотографа, який відвідав Майдан у Києві під час бурхливих протестів на початку березня. Світлини виставки «Київ 2014» розбиті на риштуваннях в оточенні вогнищ, які символізують творення нового життя нової нації. Отець Стефан Батрух на площі пом’янув хвилиною мовчання всіх українців, які полягли в Києві й на Сході України. За словами о. Батруха, «події в Україні – це не тільки конфлікт виключно між Росією та Україною. Виставка свідчить про те, що все, що діється в Україні, стосується теж усієї Європи. Від цього, як там закінчиться війна, буде залежати майбутнє Європи». На фото вже нема брутальних сцен, які вразили світ. Фотограф показав місто, котре відновлювалося у смутку за полеглими і в надії на відродження суспільства. «Те, що продемонструвала на Майдані молодь України, засвідчило, що в Україні сформоване громадянське суспільство, яке не дозволить нікому не рахуватися з його позицією», – зазначив під час вернісажу виставки генеральний консул України в Люблині Іван Грицак. Фотографії можна було оглядати на Литовській площі до кінця листопада, а пізніше виставку покажуть у Лодзі та Варшаві.
Українські майстер-класи
Художні майстер-класи проходили під загальною назвою «Символи. Культура. Україна». Ольга та Марія Пелех вчили учасників такого мистецтва, як квілінг, тобто такий тип паперопластики, за допомогою якого виготовляють плоскі або об’ємні композиції зі скручених у спіралі смужок паперу. Охочі пробували також своїх сил у малюванні з шаблона, зокрема візерунків та взорів з різних реґіонів України чи тризуба. Мар’яна Кріль навчала молодь традиційних елементів українських танців з Центральної України. Під звуки українських пісень учасники вчилися танцювати «Орлицю», «Картошку», «Падеспанець», «Гречаники». У рамках презентації смаків України відбулася деґустація традиційних вареників, сала і солодощів.
Концерти й аукціон
На концертах у рамках фестивалю виступив львівський 4-особовий гурт «Джалапіта», який представив експериментальний етно-рок з використанням віолончелі. Публіка під час їх виступу підспівувала та підтанцьовувала. А от на концерті Мар’яни Садовської в залі Старого театру всі зосереджено й замислено слухали її авторське виконання українських народних пісень з Поділля, Центральної, Східної і Західної України, а також авторських пісень. Інтерпретація її пісень дуже своєрідна, оскільки вона користується всією звуковою палітрою свого голосу, а спів переплітає з розповідями. Виступ М. Садовської був справжньою театральною експресією внутрішніх її прагнень, які завдяки музиці поєднують минуле з теперішнім. Артистка на сцені виступала з незвичайним інструментом – індійською гармонікою. Співачка особисто пов’язана з Люблином. Вона 10 років працювала в Осередку театральних практик «Ґардзениці». Після концерту М. Садовської відбувся благодійний аукціон. Усі гроші з аукціону передано дружині Віктора Гурняка, який загинув 19 жовтня на Сході України, а решта суми, зібраної під час ярмарку, що проходив у дні фестивалю в Центрі культури, призначені на потреби постраждалих в Україні.
Відродити документальне кіно
На цьогорічному фестивалі кіно було документальним. Розпочав показ фільм «Чубай», в якому звучить розповідь про поета, котрого часто називають символом епохи. Грицько Чубай є автором більшості текстів гурту «Плач Єремії», добре відомого й у Польщі. У фільмі почути можна історію поета з уст його дружини Галини Чубай, дітей Соломії і Тараса, знайомих. Цікаво, що фільм знімали без сценарію, у формі відкритої розмови. На закінчення фестивалю організатори показали документальний фільм про Революцію Гідності в києві у 2013–2014 рр., авторами якого є молоді документалісти, журналісти і репортери, які творять мистецьке об’єднання «Вавилон’13». Після показу цієї стрічки глядачі змогли ще подивитися короткометражний фільм про поранених українських воїнів, які повернулися з фронту зі Східної України і перебувають у лікарнях. Костянтин Кляцкін з цього об’єднання розповів про справжню війну у східних областях держави. За його словами, від часу подій на Майдані в листопаді 2013 р. до сьогодні «Вавилон’13» має записаний відеоматеріал на 100 годин. Можна в Інтернеті дивитися змонтовані фільми. Перебуваючи на фронті поблизу Донецька, Костянтин записував інтерв’ю із солдатами в окопах, де над їх головами летіли кулі. «Ми записали багато матеріалу на Сході України, і це були фільмові кадри справжнього документального кіно, яке відроджується, яке буде потрібне державі, бо Україні потрібне якісне кіно. Також хотіли б знімати і Західну Україну. З цих записів потім зробимо повнометражний документальний фільм», – розповідав Костянтин. За його словами, страх від того, що перебуваєш на війні, з’явився вже тоді, коли він почав монтувати матеріал на комп’ютері. Згадував і про спілкування з солдатами, котрі багато допомоги отримують від волонтерів. Виявляється, що солдати на передовій біля Донецька 90% оснащення отримали від волонтерів.
На всі заходи фестивалю організатори запевнили безкоштовний вхід. Підтримали фестиваль Мерія міста Люблина і Посольство України в РП. ■
