Степан Мігус ■ УКРАЇНА ■ 2010-12-16
{mosimage}
Розмова з проф. АНАТОЛІЄМ КОСТЮКОМ, членом правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, головою Української національно-культурної автономії “Батьківщина” в Калінінградській області РФ
Верховний Суд Росії ухвалив рішення ліквідувати Федеральну національно- культурну автономію українців Росії у зв’язку з “виявленням порушень у господарській діяльності”. Неофіційно говориться, що справжня причина ліквідації – у возвеличуванні активістами українського національно- визвольного руху та підготовка до вшанування пам’яті жертв Голодомору в 1932-33 рр. Де тут правда?
-Звістка про те, що заборонили діяльність Федеральної національно -культурної автономії українців Росії, була, звичайно, дуже прикрою, болючою та несподіваною. Правда, раніше ходили такі чутки, що її мають закрити, тому що виявлено деякі недоліки в господарській діяльності тощо. Недоліки завжди трапляються – і вони завжди можуть бути, що для всіх зрозуміло. Ці, про які йдеться, не були настільки страшними, щоб закривати масштабну організацію меншини. Можна було винести рішення, щоб ліквідувати недоліки і вимагати, щоб їх не було в майбутньому. Забороняти діяльність – це однозначно занадто. Напевно, якісь інші чинники зіграли свою роль у цій забороні. Це дуже несподівано, підкреслюю, і прикро для нас. Ми будемо застосовувати відповідні дії для того, щоб ситуацію якимось чином виправити.
Про які дії говорите?
-Співголови Федеральної автономії Валерій Семененко і Василь Бабенко вживають відповідних заходів. Напевно будемо в цій справі звертатися до міжнародного суду.
Ви очолюєте одну з найбільших українських організацій в Росії – Українську національно культурну автономію “Батьківщина” в Калінінградській області. Вас, отже, може зустріти те саме. Чи не побоюєтесь якогось лиха?
-Ми не боїмося, тому що ми працюємо згідно з законом, який тепер діє в Росії. Справа в тому, що наша автономія в Калінінградській області не має таких проблем у господарській діяльності чи інших проблем, які дали б привід для заборони нашої організації. Ще раз підкреслюю, що ми діємо згідно з законами. А якщо будуть якісь спроби нас “прикрити”, тобто заборонити нашу діяльність, то ми діятимемо в правовому полі, також і міжнародному. Я не боюся, що на території Калінінградської області наша діяльність буде заборонена.
Попри домагання організацій української меншини в Росії, зокрема на Калінінградщині, де живе майже сто тисяч українців, немає українських шкіл, осередків культури, засобів масової інформації. У такому випадку не можна говорити про якісь цивілізовані стандарти російської держави стосовно національних меншин. Як вдається зберігати свою національну самосвідомість і працювати для добра громади в таких умовах?
-У таких умовах дуже важко працювати. Справа в тому, що відносини, які існували й існують між Росією та Україною, поки що не дають нам приводу радісно дивитися в майбутнє. Те, що відбувається між Україною і Росією, чомусь переноситься на нас, українців, які живуть у Росії, мають російське громадянство і права, як усі інші громадяни цієї держави. Люди це відчувають, тож і не всі готові брати активну участь у роботі нашої автономії, тим більше створювати нові освітні або культурні інституції.
Добре пам’ятаю початок 90-х рр. минулого сторіччя, коли українство Калінінградщини активізувалося, розпочинало діяльність з метою збереження рідної мови, культури, традицій. Як це все виглядає сьогодні, тобто через двадцять років?
-Тоді був дуже великий спалах, піднесення українського духу. На цій хвилі виникло дуже багато творчих колективів, організовано недільну школу. Люди займалися цим усім і хотіли це робити. За двадцять минулих років багато різних чинників призвело до цього, що люди втратили віру в те, що можна змінити ситуацію на краще. Я маю на увазі не всіх людей, а значну частину, яка не дуже хоче вже включатися в діяльність нашої автономії. Це все відбувається тільки завдяки самовідданій праці групи людей, які хочуть, щоб українська культура, українська історія існувала на Калінінградщині, щоб залишилася в майбутньому і розвивалася в кращому напрямку.
Чи Україна підтримує вас, чи залишила напризволяще?
-Справа в тому, що наші сьогоднішні дії є наслідком позиції, яку щодо нас займає Україна. На мій погляд, ми покинуті напризволяще. Хоч нам і не потрібно жодної допомоги. Найбільшою допомогою було б те, якби Україна була достатньо незалежною і сильною, достатньо економічно стабільною державою та мала авторитет на міжнародній арені. Отоді і ми б себе відчували по-іншому. А тимчасом хочу підкреслити, що рішення про заборону діяльності Федеральної національно культурної автономії українців Росії Верховний Суд Росії ухвалив якраз напередодні візиту президента Віктора Януковича до Москви. Ніхто з України – президент, уряд, політичні сили – не зробили заяви проти цієї ліквідації, не запротестували.
“Наше слово” №51, 19 грудня 2010 року {moscomment}
