Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2010-12-02
{mosimage}
Кожний повіт, де живуть українці, хоче похвалитися, що має в себе український культурний захід. Не є винятком і Венґожево – тут 13 листопада вже увосьме відбувався концерт “Українська культура здалека і зблизька”. На ньому виступали Український співочий колектив “Черемха” з Валча, Народний жіночий вокальний ансамбль “Горлиця” з Яворова, колектив “Зорепад” з Бань-Мазурських та місцевий Колектив народного танцю “Черемош”. Публіка гаряче приймала виконавців, особливо коли вони співали відомі народні пісні. На кінець презентовано фільм Романа Крика “Остання поїздка додому”.
Особливу радість для “Зорепаду” справила публіка, яка їх гаряче прийняла. Колектив представляють керівник Томаш Кардель, Ірина Гукович, Євгенія Кудрик, Іванна Платош, Стефанія Урбанська. Ансамбль після довшої перерви був відновлений з ініціативи Богдана Хомина. І так вже 10 років співає. Він заповнює прогалину в українській культурі в Банях- Мазурських. Членкині групи хвалять молодого керівника. Він компонує музику і дбає про музичний рівень. Як мене запевнили, це гарна розвага – співати для української громади. А запрошують їх на концерти часто. Найстарша співачка “Зорепаду” Іванна Платош співає не тільки в цьому гурті, а ще й у церковному хорі на богослужіннях, весіллях, похоронах, так само, як і решта учасниць. Усі вони, співаючи, відчувають радість життя.
“Черемха” – це польсько-український колектив, керівником якого є Ґражина Устшицька-Бохенек. Валеччани 2002 р. хотіли організувати в себе Шевченківський концерт – саме від цієї події бере початок співочий колектив, половину якого становлять поляки. Крім цього ансамблю, Ґ. Устшицька-Бохенек веде ще Польський співочий ансамбль “Хабри”, де співають теж українці. Ці колективи функціонують на основі особистої дружби. Передумовою для поляків при виконуванні українських пісень є розуміння тексту – цього вимагає керівничка. Оскільки середній вік у групі досить високий, а статичний виступ є однак виснажливим, то співаки та співачки виконують хороводи – не тільки для публіки, але й для власного здоров’я, для розминки хребта і ніг.
Офіційними гостями концерту були представник Яворівської районної державної адміністрації Роман Свистун, член управи Вармінсько-Мазурського воєвідства Ярослав Слома, сенатор Марек Конопка, бурґомістр Венґожева Кшиштоф Півоварчик, голова Венґожівського повіту Галіна Фай. Організаторами свята були Товариство інтеґрації та розвитку національних меншин у Польщі “Черемош” і венґожівський гурток Об’єднання українців у Польщі.
Голова венґожівського гуртка ОУП Дарій Драбик намагається об’єднати розбиту українську громаду. Він відчуває брак активності громади, зокрема молоді. “Черемош” посилює активність на венґожівському ґрунті. Голова нарікає на мале зацікавлення рідною культурою: на концерті переважали старші, молодь виїжджає, а ті, хто залишився, не беруть участі в українських заходах. У парафії є 400 родин, а в громадському житті їх не видно. Голова старається оживити культурне життя у Венґожеві, організовує зустрічі над озером, колядування тощо. Зі слів Д. Драбика виникає, що бракує стимулу для активності людей. “Зник навик бути українцем”, – оцінює. Люди забувають про пісні на дозвіллі, час заполонює телебачення. Він відчуває теж потребу обміну досвідом з активними українськими осередками, вишколів на тему писання проектів і здобування коштів, допомоги відділу. Бракує також спільних проектів гуртків, які б інтеґрували українську громаду.
Бурґомість К. Півоварчик дуже позитивно оцінює українські заходи в місті і намагається їх підтримувати, зокрема фінансово. Голова міста не бачить спаду активності українців, а навпаки. Оглядаючи фільм, бурґомістр розуміє трагізм події та пізнішу травму. Про взаємну пошану засвідчує жест міської ради – надання вулиці імені о. Мирослава Ріпецького
Отож, чи для українців рідна культура буде далекою, чи близькою, все ж таки залежить від них самих.
“Наше слово” №49, 5 грудня 2010 року {moscomment}
