Тетяна Зрада, Тихи ■ ГРОМАДА ■ №23, 2015-06-07
Цього року 5 травня ми в Катовицях, тобто ланка ОУП і парафія УГКЦ, мали честь представити нашу українську культуру на щорічній зустрічі представників товариств національних та етнічних меншин Силезького воєвідства з представниками урядової адміністрації. Зустріч відбулася в Музеї історії Силезії в Катовицях.
До цієї події всі готувалися заздалегідь. Майстриня Ольга Зрада дбайливо переглядала свої вироби, обираючи ті, котрі хотіла б показати на зустрічі. Обрала найбільш влучні, які передають дух українського народу – вишиті власноруч ікони, рушники, подушки, скатертини, серветки та розмальовані воском писанки.
Голова гуртка ОУП Ірина Ковалик також мала повно роботи, адже готувала доповідь про те, що робить українська громада для збереження своєї національної ідентичності. Гортаючи сторінки парафіяльного вісника, що його заснував 2003 р. Михайло Зрада, а потім передав пані Ірині під опіку, вона збирала інформацію та намагалася у стислій формі, а саме в 15-хвилинній розповіді умістити всю історію діяльності української громади в Катовицях, про що можна говорити годинами.
Готувався до зустрічі і парох місцевої парафії о. Шимон Янковський, який також мав що розповісти про життя парафії та про українське віросповідання. А ми з чоловіком у той час робили вокально-інструментальні репетиції, щоб у найкращій формі представити українську пісню і традиційний український інструмент – бандуру.
Ось і настав цей день. Ми всі повністю готові нетерпеливо чекали на публіку, якій прагнули все показати. Зал наповнився людьми, серед яких ми зустріли німецьку, єврейську, ромську та словацьку нацменшини. Всі вони прийшли послухати нас, адже цього року лише ми презентували свою культуру.
Розд и в ляючись вишиті картини, що висіли на стінах, усі слухали доповідь І. Ковалик та прислухалися до слів отця Шимона, котрий розповів не лише про діяльність парафії, але і додав кілька слів про виникнення української громади в Силезії. На завершення ми, Тетяна та Михайло Зради, потішили присутніх шедеврами української музики і заспівали найближчі та найрідніші для всіх пісні – «Рідна мати моя», «Два кольори». Не забули представити й українську обрядовість, заспівавши весільну та купальську, а також продемонстрували пісню з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, яку всі сприймають, як народну – «Ой під вишнею».
Наша презентація добігала кінця, хоча ще так багато не сказано і не показано, адже українська культура надзвичайно багата і цікава. Представивши лише маленький її пласт, українська громада, за словами організаторів, своїм виступом високо підняла планку і тим нацменшинам, які виступатимуть в наступні роки. Їм потрібно буде добряче постаратися, щоб виступити на відповідному рівні. ■
