Якуб Логінов ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2011-11-04
Ще двадцять років тому це здавалося неможливим, а сьогодні нікого не дивує. Українська мова стала в Польщі модною, а кількість людей, які хочуть її вивчити, невпинно зростає. Достатньо тільки створити полякам таку можливість, а багато хто цим скористається. Проблема в іншому: за цим бажанням молодих поляків вивчати українську мову як іноземну не завжди йдуть можливості, бо бракує курсів української, а про введення української мови як іноземної до польських шкіл та університетів ніхто не думає.
Звісно, маю на увазі вивчення української на таких правилах, на яких у польських школах функціонує німецька, французька чи російська – як друга іноземна мова у звичайній школі десь у Кракові чи Познані, а не мова нацменшини чи курс на українській філології: бо це дві різні справи.
До написання цієї статті підштовхнула мене неочікувана популярність мого безкоштовного інтернет-курсу української мови для поляків на порталі “Порт Європа” (www.porteuropa.eu/ukraina). Протягом дев’яти місяців на курс записалися близько тисячі користувачів, здебільшого молодих людей, які до того часу особливо не цікавилися Україною. Кожного дня на курс записується в середньому 4-7 осіб з різних куточків Польщі та навіть із сусідньої Словаччини. На запитання, чому вони хочуть вивчати українську мову, більшість вказує такі відповіді: “цікавість”, “хочу вивчити малопопулярну мову, щоб удосконалити своє резюме й отримати цікаву працю”, “маю знайомих українців”, “мені подобаються українські пісні”, “Євро 2012” або “варто знати мову сусіда”. На цей курс записуються переважно молоді люди (до 30-35 років), здебільшого без конкретної причини – швидше з цікавості, за принципом “не зашкодить знати”.
Цікаві також реакції людей, які закінчили цей веб- курс. Більшість позитивно здивована, наскільки швидко вони вивчили основи української і наскільки ця мова подібна до польської. Ці люди не тільки вивчають мову, але й відкривають для себе українську культуру та дізнаються більше про саму Україну. Багато хто рекомендує курс своїм знайомим, завдяки чому про нього можуть дізнатися нові люди.
Варто зазначити, що ще 15 років тому такий курс зовсім не знайшов би зрозуміння, адже тоді до української ставилися радше як до діалекту, а не як до повноцінної мови. Популярність здобувала натомість протилежна тенденція – багато хто говорив про те, що попри прикрий досвід комунізму, треба вивчати російську мову, оскільки торгівля зі Сходом – це наше майбутнє. Причому цей “Схід” немовби автоматично асоціювався з російською мовою: ще 1995 р. для поляків Україна, Білорусь і Росія були суцільним пострадянським простором і ніхто не переймався тим, що кожна з цих країн має свою власну мову й ідентичність.
Проте щось від того часу змінилося: переважно завдяки новому поколінню, для якого комуністична Польща і Радянський Союз – це далека історія. Люди, які народилися 1991 р., мають уже по 20 років. Тобто для нинішніх польських студентів Польща “весь час” межувала на сході з незалежними державами: Україною та Білоруссю, а не з Радянським Союзом. Ці люди сприймають як щось само собою зрозуміле факт, що в Україні є українська мова, на відміну від покоління їхніх батьків.
Різниця між цими двома ґенераціями в сприйнятті східних сусідів Польщі є величезна. До 1989 р. кожен десь у школі вивчав російську мову: і для людей старшого, і середнього покоління є природним, що цю мову можна використати, наприклад, у ділових контактах з українцями. З молодим поколінням усе інакше: їм Україна асоціюється з українською, а не з російською мовою. Ба, більше – молодим полякам здається, що Україна більш україномовна, ніж це є в дійсності. Про це свідчить хоча б факт, що багато користувачів мого безкоштовного інтернет-курсу української мови написало в рубриці “чому хочете вивчати українську мову” те, що вони… збираються їхати на екскурсію в Крим.
Думаю, що вищеназвані факти дають підстави для того, щоб подумати над ширшою популяризацією української мови як іноземної. Мій веб-курс – це одне, натомість варто було б організувати в рамках діяльності ОУП напівкомерційні, традиційні курси. Причому курси, спрямовані передусім до етнічних поляків, а не тільки до польських українців чи людей зі змішаних родин. Можна взяти приклад з успішного досвіду Товариства словаків у Польщі, яке у своїй краківській домівці проводить курси словацької мови для поляків. Вони мають велику популярність, причому велику роль теж відіграє цікавість, бажання знати мову, якої інші не знають. І я переконаний, що з українською буде подібне.
“Наше слово” №45, 6 листопада 2011 року {moscomment}
