Записала Анна Хранюк ■ КУЛЬТУРА ■ №27, 2015-07-05
Місто Познань стало центром української культури в Польщі. У травневі дні «Українська весна» (14–29 травня) тут зігрівала учасників і гостей своїми емоціями, силою слова, музики, зображення. Фестиваль у Познані має вже постійних відвідувачів і фанатів. Ось голоси про фестиваль деяких із них.
Хорова музика
В інавґураційному концерті у виконанні Галицького академічного камерного хору під керуванням Василя Яциняка зі Львова у костелі францисканців можна було послухати твори таких композиторів, як Максим Березовський, Артем Ведель, Михайло Вербицький, Олександр Козаренко, Леся Дичко, Микола Леонтович, Мирослав Скорик, Анатолій Кос-Анатольський, Валерій Кікта. Велику духовну насолоду подарували нам солісти: Іванна Штурмак, Марія Шот, Олексій Кувітанов, Роман Гладьо. Хор успішно виступив також перед мешканцями Боянова і Лешна.
Аґнешка Левандовська
Театр
Театральні дні фестивалю (15–16 травня) почалися зустріччю познанського режисера Анджея Щитка та українського письменника Олександра Ірванця – перекладача польської драми Януша Ґловацького «Антигона в Нью-Йорку». У залі Нового театру публіка мала нагоду побачити спектакль у виконанні акторів Харківського національного драматичного театру ім. Тараса Шевченка. На виставі присутні були посол України у Польщі Андрій Дещиця, радник посольства Микола Ярмолюк, секретар посольства Ірина Сухович, а також маршалок Великопольського воєвідства Марек Возняк
Кіно
У кінотеатрі «Муза» (17 і 21 травня) глядачі подивилися дві зовсім різні стрічки – «Поводир або квіти мають очі» Олеся Саніна та «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Санін у своєму фільмі розповідає про 30-ті роки XX століття в Україні – період Голодомору і знищення місцевої інтеліґенції. Крім складної зворушливої історії, перевагою фільму є також чудова музика, яка, з одного боку, фіксує атмосферу 30-х років, а з другого боку, дозволяє глядачеві ознайомитися з кобзарським мистецтвом. На зустрічі О. Санін розповів мешканцям Познані про причини створення такої стрічки, а також про своє ставлення до минулого українського народу і про те, яким важливим є наявність зразка боротьби за ідею, волю та гідність.
М. Слабошпицький вводить глядача в жорстокий світ молодих глухонімих людей, неначе в кошмар. Впроваджуючи нас у життя племені, він не говорить, як з нього вибратися. Ми стежимо за діями головного героя, дивимось, як він вчиться функціонувати у світі, в якому нема нічого з позитивного морального еталону. І якщо б навіть ми хотіли крикнути: «Схаменися!», знаємо, що в цих умовах голос не відіграє ніякого значення.
Вероніка Вардзинська, Томаш Стричневич
Дискусія
Громадська організація EastWestInfo ініціювала експертну дискусію «Je suis Donbas? Стосунок Європи до війни в Україні». В ролі експертів виступили Корнеліус Охман (Фонд польсько-німецької співпраці), Віталь Воронау (Білоруський центр у Познані), Рустем Енверов (Львівський інститут менеджменту) і Шимон Кардаш (Осередок східних студій). Дискусію вів Пйотр Олекси (EastWestInfo). Серед головних питань були такі: чому Європа не така категорична відносно України, як це було під час замаху на редакцію французького карикатурного журналу Charlie Hebdo; чи Україна в очах європейців не є частиною їхньої цивілізації; що можна зробити сьогодні задля досягнення бажаного миру в Україні?
К. Охман заявив, що система безпеки після анексії Криму була знищена. Європа перебуває в ситуації, коли питання майбутнього є відкритим в умовах, у яких нема відповідного правового забезпечення. Тому досить кволими виглядають акції всіх західних сил, включаючи США. Хоч, як зауважив Охман, Німеччина сьогодні вже не діє виключно з огляду на економічні питання, а враховує також політичний контекст проблеми.
Міркуючи з перспективи Білорусі, В. Воронау сказав, що досить обачливими є побоювання і відповідні кроки політичної еліти в Мінську, яка помітила певну загрозу і для своєї країни. Тому політика президента Білорусі повинна будуватися максимально обережно.
На думку Р. Енверова, корінь сучасних територіальних проблем у Європі лежить в суперечливому питанні щодо статусу Косова, який, хоч і мав інший зміст, однак заклав «бомбу повільної дії» для майбутнього. Нема спільної консолідованої політики безпеки в реґіоні, а це сприятиме лише погіршенню ситуації.
Ш. Кардаш зауважив, що тільки після катастрофи з малайзійським літаком над Донбасом, в якому загинуло чимало громадян ЄС, криза в Україні «стала» загрозою для безпеки Європи. Тільки такий прикрий інцидент змусив європейців уважно подивитися на проблему в Україні. І все ж таки, хоч проведено чимало дискусій між провідними політиками ЄС, України і Росії, ґарантій на мир досі нема, а всі кроки на осягнення компромісу не досягнули своєї мети.
Олена Гоменюк, Рустем Енверов
Розважальна музика
Група «Вагоновожатиє» виступила на сцені просто неба в Контенер АРТ. «Вагоновожатиє» – це новий проект Антона Слєпакова, колишнього вокаліста гурту «И друг мой грузовик», гітариста Валентина Панюти (екс-«Люк») та Стаса Іващенка (ударника донецької групи «DOK»). Глядачі з великим ентузіазмом прийняли пісні «Шлемофон», «Без трамваєв» і «Восстаніє ватніков», а коли зазвучали перші такти «Хундертвассер хунти» – найбільш актуальної і злободенної композиції, яка є візитною карткою групи, всі кинулися танцювати.
Маґда Забаґло
Крим – незакінчена подорож
У Єжицькому центрі культури (Єжиці – район Познані) 22 травня можна було подивитися виставку фотографій українсько-польського талановитого тандему – Романа Кравченка і Ришарда Карчмарського, які представили понад 30 своїх робіт, виконаних протягом 2013 р. під час поїздки у Крим. Автори розповідали про свій досвід мандрівок півостровом та історію кожної своєї роботи.
Відвідувачі виставки мали можливість почути лекцію професора Інституту азійських досліджень УАМ Генрика Янковського про походження та історію кримськотатарської мови. Професор також презентував матеріали з етнографії і топонімії старого Криму.
Велике зацікавлення гостей викликав документальний фільм Ольги Моркової «Crimea Unveiled», в якому авторка знайомить глядачів з долею молодого мешканця Криму Рустема Скібіна – талановитого майстра гончарної справи, який в умовах анексії Криму покидає Батьківщину і продовжує своє ремесло за межами півострова.
Ресторан «Ab Ovo» приготував для гостей різні страви кримськотатарської кухні: від запашної медової пахлави до пікантних сарма з виноградних листків.
Це вперше мешканці Познані та гості міста могли познайомитись із сучасністю і минулим Криму, культурою та історією кримських татар.
Рустем Енверов
За містом
У ґміні Червонак поблизу Познані проведено «Українську весну за містом». Співорганізатором заходу був туристично-освітній центр «Дівича база».
Діти й дорослі могли конкурувати в бігy для України. Участь взяло більше як 150 бігунів. Кожен отримав пам’ятну медаль, а для найшвидших були книжки Юрія Андруховича, який увечері 24 травня, разом з гуртом «Карбідо» виступив у рамках фестивалю з окремою концертною програмою. Після бігу ми дивилися футбольний матч команд «Українська весна» – «Одлев» Познань (кубок Оболоні перейшов у руки познанської команди «Одлев»).
На занятті з української кирилиці можна було вчитися, як правильно написати своє ім’я та прізвище. Ми також побачили етнографічні іграшки й писанки майстрині Галини Павлів. Одну ляльку доводиться малювати навіть упродовж місяця.
Крім того, можна було подивитися виставку різьби у дереві Костянтина Ковгана. Майстер також показував, як він виконує таку різьбу по дереву. Учасники майстер-класу могли випробувати свої сили в цій професії.
Лія Достлієва, яка тепер живе у Познані, презентувала нам виставку «Хоботарій». Це іграшки, пошиті з різних тканин – льону, велюру, старого одягу або текстильних залишків. Кожна іграшка була ручної роботи.
У тереновій грі «Маршрутом зеленої України» учасники розв’язували різні завдання: наприклад, стріляли з лука або відповідали на питання вікторини про Україну.
Увечері, після інтенсивно проведеного дня, нас чекав концерт львівського гурту «Три кроки в ніч».
Олександра Русін
Духовна творчість
Актори львівського муніципального театрального художньо-дослідницького та освітнього центру «Слово і голос» Наталія Половинка, Юлія Цвях і Назар Романюк виступили в костелі Святого Івана, за мурами Познані та (24.06) в костелі Всіх Святих у Тарнові-Подґурному. Вони показали виставу «Напіви до Богородиці» (у рамках проекту «Ірмос. Давні духовні напіви України»). Вистава базується на давніх гімнах та, використовуючи мінімум жестів, зосереджується на слові, яке лежить в основі дії акторів центру «Слово і голос».
Емілія Мелевська
Дітям
«Українська весна» підготувала також програму для наймолодших. На артистичний майстер-клас організатори фестивалю запросили ілюстраторів книжки «Українські казки» – Анну-Гелену Анушевську та Оксану Багрій. Разом з акторами театральної студії «Спроби» з Познані ми прочитали дітям казки «Рукавичка» і «Чому зайці сірі» польською та українською мовами. Художниці запросили дітей і батьків на фільм, який розповідає про процес створення рисунків до книжки. На основі казок та фільму діти намалювали свій казковий світ – кольоровий, повний багатомовних тварин і людей.
Катажина Ксенич
Зірка
Познанський клуб «Blue Note» вщерть заповнився. Цю зірку бачили і чули у фільмі «Поводир», в якому вона грає Ольгу – головну жіночу роль. Але на сцені появилася зовсім інша жінка: тендітна, невисока, в яскравій червоній сукні. Коли ж вона заспівала, її тендітність замінилася в полум’я, енергетику і сценічне шоу. «Ти повертайся, живий, додому» прозвучало без музики, а потім неймовірно глибока нова пісня «Шлях додому». Пісні Джамали (вона кримська татарка з вірменським корінням) заворожили всіх, а один з присутніх написав потім у соціальній мережі: «Джамало, не переставай писати і виконувати найкращі у світі пісні». В основному, англомовні пісні слухачі сприймали, як найвищого рівня музичні твори, навіть хтось сказав, що це українська Cher. Знайомі поляки, які прийшли на концерт, дивувалися, як це можливо, що такий талант уперше виступає в Польщі.
Концерт Джамали закрив VІІІ Фестиваль культури «Українська весна».
У Познанській політехніці був також показаний вернісаж відомої в Україні виставки плакату групи Piktoric «Діячі культури». ■
