Степан Мігус ■ КУЛЬТУРА ■ №28, 2015-07-12
Кілька сотень юних артистів, одягнутих в барвисті костюми різних національностей, заполонило в останні червневі дні місто Венґожево на Вармії та Мазурах. Тут відбувався ХХ Міжнародний фестиваль дитячих і молодіжних фольклорних ансамблів національних меншин. Цьогорічними почесними патронами фестивалю були посол України в Польщі Андрій Дещиця та воєвода Вармінсько-Мазурського воєвідства Мар’ян Подзевський.
Незмінним господарем цієї вагомої культурної події була Асоціація інтеґрації та культурного розвитку національних меншин у Польщі «Черемош», якою керує Володимир Денека, а співорганізатором – Венґожевський центр культури.
Участь у цьому престижному святі культури різних народів, яку плекають національні меншини, що живуть у різних країнах Європи та на інших континентах, є дуже бажаною і престижною для виконавців, яких з року в рік більшає. Цього року на венґожевський фестиваль приїхало найбільше юних артистів з України. Українців Вармії та Мазурів на ювілейному святі представляли керований Володимиром Денекою ансамбль народного танцю «Черемош» з Венґожева, а також ансамбль пісні і танцю «Думка» з Ґурова-Ілавецького під керівництвом Оксани Ситчик, Аліції Кравчук та Михайла Семотюка. З України завітав луганський Національний ансамбль народного танцю «Барвінок», який через викликану російським аґресором війну на сході України вимушений був для продовження творчої діяльності переїхати до Києва, а також ансамбль танцю «Радість» з Луцька. Україну представляли такі меншинні колективи, як ансамбль болгарського танцю «Веселка» з Одещини, татарський хореографічний ансамбль «Нефес» із Сімферополя, єврейський ансамбль народного танцю «Сузір’я».
З найбільшими складностями добиралися з українського Криму, окупованого Росією, юні сімферопольські виконавці, яким окупанти не дозволили виїхати з півострова. Діти окремо добиралися на Херсонщину з батьками, а звідти вже організовано їхали до Венґожева. Повертатися теж мусили швидше від інших юних артистів, бо ж закінчувався дозвіл на перебування поза Кримом і вони, на жаль, не змогли взяти участі у фінальному ґала-концерті. Ці малі татарські артисти особливо зачарували венґожев’ян і гостей міста. Наймолодша з учасниць кримського колективу одержала від вармінсько-мазурського воєводи нагороду фестивалю.
Крім українських виконавців, Венґожево заполонили польські, литовські, білоруські, татарські, грузинські й абхазькі юні артисти, які приїхали зі своїх країн. З далекого російського Сибіру завітав до нас польський ансамбль «Сибірський краков’як». Учасники фестивалю за традицією пройшлися барвистим хороводом вулицями міста, виступали на всіх його площадках, виїжджали до інших місцевостей і презентувалися щоденно на фестивальній сцені на площі Волі. Крім венґожев’ян і туристів, юним артистам аплодували представники центральної, реґіональної і місцевої влади. На ґала-концерті присутній був, зокрема, депутат Сейму РП Мирон Сич.
— 21 рік тому, коли я приїхав з України до Венґожева і почав творити «Черемош», я відчув, що це замало, що мені стає тіснувато, – згадує Володимир Денека. – Побачивши ще й велику українську громаду, мені захотілося зробити фестиваль української культури. Хотіти – це одне, але треба мати підтримку влади і громади. Я ходив у владні коридори і переконував, але чомусь тоді слова «український» боялися. Казали: «Роби гуцульські, лемківські, чи які там хочеш, тільки українських не роби». Я той період називаю перехідним періодом від ПНР і комунізму до сучасної демократії. Мені хочеться вірити, що вона тепер, може, ще не до кінця, але розвинулася. А тоді якась така боязнь була. Але, дякуючи Богу, у Польщі часи ненависті, облудної фальшивої думки про українство, вже минули, бо до чого це призводить, ми бачимо сьогодні по російській аґресії на сході України.
В. Денеці тоді підказали, що Венґожево багатонаціональне, отже варто зробити фестиваль культури національних меншин. І він вирішив включити в це діло найбільш вдячних учасників – молодь національних меншин країн Європи, а іноді й інших континентів. Сьогодні він говорить, що попав «у десятку» з таким вибором. Завдяки фестивалю в цьому курортному містечку задовго до входу Польщі в Євросоюз була вже спільна Європа з пребагатою культурою різних народів, національних меншин, етнічних груп. Українська культура в цьому різноманітному багатогранному колі юних артистів сіяє неймовірно ясно, бо вона цього заслуговує. Недарма ювілейний фестиваль закінчувався відомим на увесь світ українським гопаком у виконанні майже всіх учасників свята національних меншин. А починався він полонезом. ■
