Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №4, 2017-01-22
«(…) Фронт не тільки там, де стріляють. Фронт у кожному з нас. Наша зброя – це краса, бо краса має силу не менш могутню, ніж обладунки бійця! Краса вічна, а обладунки тлінні», – написано торік при нагоді виходу календаря «Україна. Листи на фронт. 2016».
На сторінках цього видання матері, дружини і сестри українських солдатів демонстрували старовинне жіноче вбрання різних реґіонів України. Кошти від продажу календаря автори проекту призначили на випуск відеоновели «Щедрик», де також мали зніматися діти українських бійців, волонтерів, а так само діти-переселенці. Календар унікальний, насамперед, красою презентованого одягу та жіночих прикрас, фотознімками, які просто захоплюють і не залишають байдужості.
Подібний проект мають теж українці в Польщі, оскільки стараннями Івана Сирника, голови Щецинського відділу ОУП, світ побачив календар «Українські жінки. 2017». На сторінках календаря жінки презентують автентичний старовинний одяг з різних етнічних реґіонів Польщі та України, який зберігається у приватній колекції І. Сирника. Цього року ми відзначатимемо 70-річчя Акції «Вісла», тож календар нагадує нам про рідні землі. Зібраний одяг справді вражає: жіночі та чоловічі сорочки, суконки, спідниці, піджаки, жупани, пошиті зі старовинного полотна, а це лише невеличка частина колекції.
Історія виставки має свій початок на Кошалінщині, де 30 років тому товаришка І. Сирника, полька за національністю, принесла йому зі складу макулатури вишивану сорочку. У 80-ті рр. хтось вишиванку вимінив на туалетний папір. Саме від цієї сорочки І. Сирник почав збирати національний одяг. Нині найстарша сорочка в його збірці датується 1897–1900 рр. Це гуцульська вишиванка з-під Верховини. І. Сирник мріє заснувати музей вишиванки.
«Цей календар – ще одна форма допомоги Україні. Отримані від його продажу кошти будуть спрямовані, зокрема, на купівлю продуктів харчування та одяг дітям, батьки яких загинули або перебувають у зоні бойових дій, чи повернулися скаліченими. (…) Численні українські вдови, гірко оплакуючи коханих, самотньо виховують дітей. Складаємо шану таким ніжним і водночас сильним своєю відданістю жінкам», – написано у вступному слові календаря. І. Сирник від початку війни в Україні спільно з «Карітас» Греко-католицької церкви організовує допомогу потерпілим і тим, кому необхідна поміч. Війна затягується. Не один би вже здався, однак І. Сирник безперервно возить в Україну теплий одяг, ліки та гроші, за які на місці купує продукти. Досі він організував допомогу на суму близько 170 тис. злотих.
– Знаю одне: не дивлячись на жодні справи, не відступлю від організування допомоги, оскільки люди варті того, щоб їм допомагати. Можливо, прийде такий час, коли вже непотрібна буде допомога, та поки що незабезпечені сім’ї, літні люди чи сироти, без огляду на національність і віросповідання, такої допомоги потребують, – говорить І. Сирник.
У жовтні минулого року І. Сирник за свою благодійність був удостоєний медалі «Служити в любові», якою нагородив його «Карітас» Греко-католицької церкви. Пізніше в розмові з «НС» І. Сирник сказав:
– Благодійною діяльністю займаюся не для медалі, хоча, зрозуміло, приємно бути відзначеним. Тому я би хотів, щоб такою медаллю були нагороджені всі ті, що допомагають і не байдужі на кривди людей. Інколи навіть вистачить допомогти добрим словом і молитвою, тому цю медаль присвячую всім тим, хто не забуває про постраждалих в Україні. Таких людей справді багато.
І. Сирник зізнається, що коли їде в Україну з допомогою, то має проблему сам із собою. Бо як себе повести, коли знаєш, що в кожної сім’ї своя трагедія. В одній сім’ї мати втратила сина, в іншій – жінка чоловіка, а діти батька, тому найважче сказати перше слово…
– Розуміючи, що біль після втрати чоловіка чи батька настільки великий, що часом не знаходжу слів, тому мовчки чекаю першого слова від тих, до кого я приїхав… Бо заходиш у хату, даруєш їм невеликі подарки, та чого маєш їм при цій нагоді побажати? Добра? – питає І. Сирник, наголошуючи, що фінансова ситуація родин, які постраждали від бойових дій в Україні, з року в рік, з місяця на місяць погіршується, тому треба робити все, щоб допомагати людям у цих складних обставинах.
Саме такою формою допомоги є календар, який можна придбати у греко-католицьких церквах, а також у видавництві «Тирса».
Будьмо солідарні з тими, кому залишилася тільки пам’ять і надія! ■
