Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ 2011-11-04
{mosimage}
Українські народні пісні, хоч притаманні передусім сільській культурі, проте давно вже стали популярними в середовищі міської молоді. Для юного покоління їхнє виконання нерідко є способом повернення до традиції, шляхом у пошуках своєї ідентичності, а інколи – проявом бунту проти комерційної масової культури. Народна пісня стає джерелом натхнення, наслідком чого стають проекти, у яких фольклор єднається з різними жанрами сучасної молодіжної музики: з панком, роком, реґі, блюзом і навіть з електронікою. Результати досить цікавої мішанини фольклору з клубними мотивами можна було почути у Білостоці 6 жовтня в Центрі Л. Заменгофа. Під час нетипового концерту виступили місцеві “Полудниці” та ді-джей Johnny Uraner.
“Полудниці” – це українсько- польський фольклорний ансамбль, основу репертуару якого складають українські народні пісні, виконувані в автентичній манері. Гурт виник під час майстер класів у Білостоцькому музеї села: їх вели такі фахівці з українського співу, як Юрій Пастушенко та Тетяна Сопілка з київського “Древа”. Спершу це був неформальний колектив, проте зараз він є одним із найбільш помітних учасників концертів та ініціатором багатьох проектів у реґіоні й поза його межами. Результатом зацікавлення його лідерки Улити Харитонюк поліським та підляським фольклором став ряд експедицій у села цих двох історичних земель – як з українського, так і з білоруського боків кордону, та залучення народних пісень з цих реґіонів до репертуару гурту. Крім українських, ансамбль співає і польські народні пісні.
“Полудниці” – безсумнівно, належать до найкращих молодих виконавців українського фольклору Підляшшя. Тому й представлятимуть вони воєвідство на Загальнопольському фестивалі гуртів і народних співаків у Казимежі над Віслою у 2012 р.
Досі група намагалася перш за все популяризувати давній спосіб виконування пісень – зі збереженням манери співання і мовних особливостей. Проте останнім часом з’явилася потреба експериментів – звідси й ідея поєднати український та польський фольклор з клубною музикою.
– Такою є концепція Фонду Білостоцького університету, – пояснювала У. Харитонюк. – Вони подумали, що можна такі стилі поєднати. Колись я сама про це думала, але не мала відваги про це заявити. Крім того, я не знала нікого, хто робив би таку музику. Дівчата познайомили мене з Янеком (ді-джей Johnny Uraner), який займається електронною музикою, і ми домовилися, що “Полудниці” щось запишуть та вишлють, а він подумає, як це переробити в електроніку. З’явилася концепція разом дати концерт – щоб люди почули нас безпосередньо, а не тільки наші голоси з диску. Це були три тижні важкої праці, але думаю, що нам вдалося.
Результати проекту гурт “Полудниці” та ді-джей Johnny Uraner представили в рамках циклу “Культура багатьох голосів – голос традиції”, що його проводить Фонд Білостоцького університету. Метою зустрічей є заохочення людей до активності у створенні культурного клімату Білостока. Концертові передувала дискусія молодих білостоцьких дослідниць фольклору – про місце народної культури в сучасному світі. Виступ учасників проекту став добрим доповненням теми, оскільки він показав, що українська народна пісня живе та може стати джерелом натхнення для молодих людей, у тому числі тих, хто не має нічого спільного з українською культурою.
– Українська музика, яку ми використали, – це музика традиційна, народна, – сказав Ян Висп’янський (ді-джей Johnny Uraner). – Натомість я творю сучасні мелодії. Ми прагнули це зіставити, показати, що фольклор – це не скансен, а молоді люди можуть створити нове, що містить у собі елементи як давньої культури, так і сучасної.
– Українські пісні співаються на два-три голоси, – додала У. Харитонюк. – Цікаво нам було, як це буде звучати з електронікою. Це був такий експеримент: чи люди будуть більше слухати, як ми співаємо, чи танцювати під ритм. Сьогодні слухали, про що ми співали. Може, коли буде другий концерт, танцюватимуть?
У планах мають продовження проекту: не лише чергові концерти, а й випуск платівки.
“Наше слово” №45, 6 листопада 2011 року {moscomment}
