Степан Мігус ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-04-29
{mosimage}
У концертному залі Вармінсько-Мазурської філармонії в Ольштині наприкінці березня відбувся симфонічний концерт, присвячений 35-річчю творчої діяльності ольштинського артиста, скрипаля Артура Міліана. Симфонічним оркестром ольштинської філармонії дириґував український митець світової слави Мирон Юсипович. У програмі прозвучала увертюра до опери “Весілля Фіґаро” Вольфґанґа-Амадея Моцарта, “Пори року” Антоніо Вівальді, Симфонія № 96 Йозефа Гайдна. Сольні партії на скрипці виконував сам ювіляр у вщерть заповненому залі.
Ми знайомі з дириґентом ольштинського оркестру Янушем Пшибильським протягом багатьох років, нам доводилося зустрічатися на найбільших сценах Європи та світу і дириґувати тими самими оркестрами, – говорить маестро М. Юсипович. Бачилися ми й в Україні. Януш запросив мене на ювілей видатного скрипаля його оркестру, і так я вперше потрапив до Ольштина. У Польщі доводилося вже бути, зокрема у Ґданську, – зізнається маестро.
М. Юсипович з 1982 р. працював дириґентом у Львівському національному академічному театрі опери й балету. Протягом 1994-1996 рр. був головним дириґентом театру, а в 1998-2002 рр. – художнім керівником і головним дириґентом. Від 2002 р. Юсипович – головний дириґент симфонічного оркестру “K&K Phіlharmonіker” австрійського аґентства “Da Capo Musіkmarketіng Gmbh”, а від 2004 р. він також керує хором “K&K Opernchor” цього ж аґентства. Почавши свою дириґентську діяльність 1982 р., М. Юсипович продириґував понад 50 опер, балетів, оперет. Він був музичним керівником таких постановок, як “Аїда”, “Набукко”, “Травіата”, “Реквієм” Дж. Верді, “Іоланта”, “Євгеній Онєгін” П. Чайковського, “Царська наречена” М. Римського-Корсакова, “Лебедине озеро” П. Чайковського, “Ромео і Джульєтта” С. Прокоф’єва, “Сільська честь” П. Масканьї, “Паяци” Р. Леонкавалло, “Тоска” Д. Пучині тощо. Як дириґент Львівського оперного театру, Юсипович провів ряд успішних і резонансних у мас медіа турне: в Італії 1996 р., в Австрії та Німеччині у 2000-2002 рр., у Голландії 2001 р., у Польщі 2003 і 2004 р. Він виступає також як дириґент гастролер із симфонічними й камерними оркестрами. У його репертуарі більше ніж сто творів, виконаних з оркестрами на концертах і на фестивалях в Україні й за її межами. У період 2000-2007 рр. для “Da Capo Musіkmarketіng Gmbh” М. Юсипович підготував 12 різних проектів і виступив із “K&K Phіlharmonіker” у таких залах Європи, як Берлінська філармонія, Концертгаус Берлін, Мюнхенська філармонія та Геркулес-зал (Мюнхен), Альте опер Франкфурт, Гевандгаус Лейпциг, Тонгалле Цюріх, Тіволі Копенгаґен і в інших. Неодноразово виступав з оркестрами в оперних театрах Росії, Молдови, у Миссисаґа й Кичнер Ватерло в Канаді. Музичну освіту він здобував у Львівській консерваторії (гра на скрипці й фортепіано, хорове й симфонічне дириґування), а пізніше два роки стажувався в театрі ім. Кірова в Санкт-Петербурзі.
Світової слави дириґент М. Юсипович не приховує свого розчарування владою України, а зокрема Міністерством культури, яке не дбає про популяризацію українських музичних надбань у світі:
– На провідних світових сценах практично не чути творів сучасних українських композиторів (хоча б таких, як Станкович чи Скорик), не кажучи вже про класиків, – зазначає маестро. – Зате українські оркестри везуть в Італію італійську класику, а до інших країн – твори європейських і російських композиторів. У наших філармоніях чи оперних театрах теж рідні композитори звучать дуже рідко. Інколи я включав у репертуар твори українських композиторів, і вони сприймалися дуже добре. Особливо захоплювалися ними німці й італійці, які не приховували здивування, що така гарна українська музика не відома Європі.
У концерті ольштинського симфонічного оркестру під дириґуванням маестро М. Юсиповича взяла також участь його дружина Оксана Винницька-Юсипович, почесний консул Канади у Львові. За день перед концертом родина Юсиповичів зустрілася в Комплексі шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях із тамтешніми вчителями (на фото), а також з педагогами Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому. Директори обох шкіл – Любомира Тхір та Мирослав Олійник – представили свої освітні заклади, їхні досягнення та проблеми. Консул Оксана Винницька-Юсипович не приховувала, що існування цих українських шкіл для неї – приємне відкриття, як, зрештою, і для її родини. Сама пані консул протягом багатьох років була в Канаді педагогом в українських школах, а пізніше опікувалася українським шкільництвом у Країні кленового листка. Нині, будучи на дипломатичній роботі, вона реалізує міжнародний проект допомоги, метою якого є створення українського шкільництва в Росії. Запропонувала прилучитися до цієї благородної справи й українцям Вармії та Мазур, тим більше, що поряд з нашим реґіоном – Калінінградська область, у якій проживає велика громада українців (згідно з останнім переписом 2008 р. – 47 229 осіб.)
“Наше слово” №18, 2 травня 2010 року {moscomment}
