Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №16, 2016-04-17
На першому медіафорумі україномовних ЗМІ у Польщі, який відбувся 7 квітня у Варшаві, зустрілися журналісти і блоґери. Вони проаналізували нинішню ситуацію ЗМІ та обговорили нові тенденції розвитку і напрямки співпраці.
Метою заходу, який організували Об’єднання українців у Польщі спільно з фондом «Наш вибір», була презентація досвіду праці мас-медіа, орієнтованих на українську меншину в Польщі, та представлення Польщі за кордоном, а також процесів змін, що відбуваються на мас-медійному ринку над Віслою.
У форумі брало участь більше як 30 журналістів, редакторів та видавців ЗМІ (преси, радіо- і телепередач, інтернет-порталів), користувачами яких є українці, що проживають на території обох держав.
Відкриваючи форум, Петро Тима, голова ОУП, пригадав історію появи україномовних видань і передач у Польщі. Функціонування меншинних медіа у післявоєнний час, як він відзначив, було непростим.
– Видавничий процес контролювала держава, яка пильнувала, щоб не було інших україномовних видань, крім тих, які вона сама фінансувала, – сказав голова об’єднання.
Першим україномовним виданням у Польщі, яке появилося 1956 р., був тижневик «Наше слово». Тоді на хвилі відлиги з’явилися радіопередачі в Ольштині, Ряшеві, Кошаліні та Щецині. Опісля під кінець 80-х появився самвидав, а в 90-х роках радіопередачі у Білостоці, Кракові, Вроцлаві та телепередача «Теленовини», яка є трансльована на всю країну.
У 2000-ті роки почали з’являтися інтернет-видан-ня, а від кількох років велику активність на полі медіального простору в Польщі проявляють громадяни України, які засновують свої видання, але теж ті, що працюють у громадських польських медіа, та як закордонні кореспонденти.
Тому в медіафорумі взяли участь так само кореспонденти українських ЗМІ, акредитовані в Польщі. Участь у форумі брали теж медіаексперти, які описали головні тенденції ринку мас-медіа, та члени програмних рад польських державних ЗМІ.
Хто чув про меншину в медіа?
Що і звідки громадяни Польщі дізнаються нині про українців? Як підказала на зустрічі д-р Вроцлавського університету Маґдалена Ратайчак, польський глядач переважно дізнається про українців із серіалів, як-от «Дівчата зі Львова».
– На жаль, такі серіали в багатьох випадках показують українців стереотипно. Вони лише поглиблюють ці стереотипи, а не є джерелом знань про українську громаду, – зазначила М. Ратайчак, на думку якої україномовні ЗМІ в Польщі повинні більше популяризувати себе назовні.
– Можливо, польський глядач не буде зацікавлений дивитися кожну меншинну передачу. Проте люди мусять знати, що такі програми існують. У такий спосіб теж можна поширювати інформацію про саму меншину, – пояснила спеціаліст у питанні соціальної комунікації.
Як показала зустріч, навіть серед українців, а особливо молодого покоління, є мала свідомість про існування україномовних видань у Польщі.
– Про багатьох з тих медіа, які презентувалися на форумі, я раніше не чула. Думаю, навіть попри те, що багато чого можна знайти сьогодні в Інтернеті, молоді люди про такі передачі чи видання не знають. Існує якийсь бар’єр серед молодих виходити на такі видання. Це для нас виклик. Мусимо між собою співпрацювати і розширювати коло читачів та користувачів наших сайтів, – вважає Міля Пиж, яка веде блоґ makelifelemko.blogspot.com.
На думку Юрія Місіюка, видавця підляської телепрограми «Український огляд», саме медіафорум повинен стати початком такої співпраці.
– Форум показав мені, що потенціал великий, – говорить видавець «Українського огляду».
Єдиний медіальний простір
– Основа – це Інтернет. В цьому питанні меншини мають багато чого зробити, – наголошувала М. Ратайчак.
Сьогодні майже кожна україномовна газета має своє інтернетне видання, але, на жаль, вони не дуже популярні.
– Я слідкувала за кількома українськими виданнями в Інтернеті. Деякі з них мають менше знайомих на Фейсбуці, ніж я приватно. Треба виходити на людей, що зацікавлені українською тематикою, – вважає М. Пиж. На думку блоґерки, не треба анонсувати чергових нових сайтів. – Щоб поширювати наші інформації, може, потрібно заснувати один медіафорум в Інтернеті, де будуть заміщені вісті з усіх україномовних сайтів, які працюють у Польщі, – задумується ведуча блоґа.
Він за три роки набрав 600 користувачів. Виявляється, користувачами таких соціальних медіа є не лише молодь.
– Не можна думати, що у Фейсбуці сидить лише шкільна молодь і студенти. Я зауважила, що різного роду новини коментують особи, яким понад 30 років. Вони навіть пробують зв’язатися з нами персонально, – говорить М. Пиж.
У Польщі соцмережею Фейсбук користується нині близько 19 млн. людей.
За оцінкою запрошених на зустріч експертів з питань соціальних медіа, у Польщі саме Фейсбук ще довгий час буде засобом, за допомогою якого розповсюджуватиметься інформація.
Експеримент з одержувачем
Однією з проблем, на яку вказав Ігор Ісаєв, голов-ний редактор українського мультимедійного порталу в Польщі PROstir.pl, є мова.
– PROstir.pl – це мультимедійний проект, що, крім статей, вміщає звуко- та відеозаписи. Молодь набагато краще сприймає звукозапис в українській мові, ніж написану статтю. Багато хто розуміє українську мову пасивно. Це виклик для нас, – зазначає І. Ісаєв.
Юрій Гаврилюк, головний редактор двомісячника «Над Бугом і Нарвою», видання, яке цього року відзначає 25-річчя, ділиться своїми думками з цього приводу.
– Сьогодні проблемою є те, що щораз менше дітей має контакт з рідною мовою, тому читати вже стає важче. Вони скоріше читатимуть польською мовою, бо це для них набагато легше. Тому інколи ми статті друкуємо польською мовою, – заявляє Ю. Гаврилюк. – Користування польською мовою не стосується лише молодих. Я був шокований, коли мій знайомий, який добре знає українську мову, сказав мені, що йому легше читати статті, написані польською мовою.
Редактор двомісячника робить експеримент на зразок білоруської меншини, яка для своєї молоді часами друкує білоруські статті польським шрифтом.
– Може, треба поруч україномовної статті поміщати теж написану польськими літерами, – міркує редактор «Над Бугом і Нарвою».
Викликом для авторів передач і видань є ставка на молоде покоління. Про свої сумніви розповідає Славомир Савчук, журналіст україномовної передачі «Ук-раїнська думка» в радіо «Білосток».
– Білоруси почали робити передачі суто для молоді. З часом старші люди стали відходити від цієї програми. Я свідомий, що, виготовляючи програму для молодих людей, можу до них не попасти, а одночасно втрачатиму своїх слухачів старшого покоління, – говорить С. Савчук.
Як показав медіафорум, щораз частіше ініціативу в підготовці передач і видань переймають громадяни України. Так, між іншим, є в Люблині, де від понад двох років у польському радіо «Люблин» існує передача «Майбутнє України».
– Обговорюємо соціально-політично-культурні теми, в тому й такі, що стосуються життя української меншини в Польщі. Останнім часом я робила передачі про малі батьківщини громад у Луґах та Ґурові-Ілавецькому. Помічаю, що це добрий спосіб, щоб розповідати полякам про існування і життя української меншини в Польщі. Це теж повинна бути одна з цілей існування таких передач, – твердить Маріанна Кріль, яка веде програму «Майбутнє України». ■
Коментарі
« Тоді на хвилі відлиги з’явилися радіопередачі в Ольштині, Ряшеві, Кошаліні та Щецині»
Варто пригадати, що також тоді десь до 1967 р. були радіопередачі з Люблина. Їх провадили штатна редакторка Вєслава Бандира та Ілля Матвійчина. Прізвище пані Бандири мабуть в літературі всюди було перекручене: Бендер Вєслава, Бандура Вєслав, Бандура Вєслава. Десь в роках 1997 – 2002 в Radio Lublin авторську програму „Nasi sąsiedzi – Ukraina” в польській мові мав проф. Михайло Лесів. Щосуботи в роках 2006 – 2007 в люблинському католицькому Radio eR були українські радіопередачі. Були ще програми в Radio Plus. Тепер від двох років програма «Майбутнє України» (про яку є згадка на кінець статті) подовжує ці люблинські традиції, але на жаль мало хто про ці радіопередачі знає. Брак реклами!