Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №46, 2012-11-11
Такого вечора у Свідвині в Західнопоморському воєвідстві не було давно. Насамперед, позитивне враження справляло місце проведення концерту: Свідвинський осередок культури знаходиться в репрезентативному приміщенні – у середньовічному лицарському замку, тому відчутним був тут дух ностальгії за втраченим минулим.
Потім мене вразила теплота місця, де мав проходити Український вечір «Як собі заспіваю»: це був не просто концертний зал, а затишне приміщення, де гості сиділи за столами, на яких кожного чекав почастунок – солодощі й напої. Ностальгія і теплота супроводжували увесь цей вечір. Не випадково першою піснею, яку виконав співочий ансамбль «Барвінок», була «Ой, верше, мій верше»: туга за рідними землями передалася всім присутнім, оскільки почали підспівувати навіть гості.
Керівник співочого ансамблю «Барвінок» Маріанна Бальцерек, яка спільно з головою гуртка ОУП у Свідвині Михайлом Курдилою організувала Український вечір, вітаючи гостей, подякувала публіці за так численну присутність. Уже після концерту вона зізналася, що найбільше побоювалася того, чи люди взагалі захочуть прийти. Це питання до кінця не давало спокою організаторам. Проте люди зацікавилися заходом настільки, що потрібно було ще доставляти для них стільці! Хоч М. Бальцерек не дуже хоче говорити про свою діяльність, але організатори заходу, радіючи успіхом, думають продовжувати ознайомлювання жителів Свідвина й околиці з українською культурою. Бо ж бурхливим оплескам не було кінця.
Ансамбль «Барвінок», який цього вечора співав українські народні пісні, передусім для переселенців з Акції «Вісла» та їхніх нащадків, є немовби поверненням до минулих часів. Це дуже міцно закорінений в українській традиції гурт, хоч М. Бальцерек, його засновник і керівник, – єдина українка в ньому: решта членів ансамблю – це поляки. «Барвінок» діє всього другий рік, а вже здобув найбільш престижні нагороди. Остання – під час усепольських Художніх зустрічей сеньйорів у Мєндзиздроях, де «Барвінок» здобув ґран-прі. Варто додати, що в зустрічах взяло участь аж 38 колективів, отже конкуренція була справді велика. Ансамбль нагороджено за високий художній рівень, чудові строї та передану слухачам радість. Справді, ці атрибути відчутні були й під час цього вечора, натомість радості й легкості спілкування з публікою міг би позаздрити не один ансамбль. Це не був пафосний концерт, а «співоча розмова» у сімейному колі.
– Напевно це не останній виступ цього колективу, бо, як видно, не одна сльоза появилася на очах у слухачів, – каже війт Свідвинської ґміни Здзислав Павелець, який прибув на зустріч. Він вважає, що заснування гурту «Барвінок» – це був постріл «у яблучко». – На нашому терені це єдиний гурт, який співає українські пісні, тому будемо підтримувати його, зокрема фінансово. Бо ж гурт, крім того, що популяризує українську культуру, прославляє рідне місце, тобто Русиново, нашу ґміну, повіт і загалом воєвідство, – з захопленням каже З. Павелець.
– Тішуся, що на концерт прийшли представники місцевої влади, оскільки вони мали можливість побачити, якою великою громадою є українці в нашому реґіоні, – зізнається у свою чергу М. Бальцерек. Це напевно допоможе в майбутній діяльності, хоча б у праці ансамблю «Барвінок». Слід сказати, що Свідвин – небагата ґміна, однак місцева влада ще ніколи не відмовила в допомозі. – Я ще ні разу не відійшла без нічого, – констатує М. Бальцерек.
На концерт прибули свідвинський староста Мірослав Майка, заступник війта Казимеж Лехоцький та представник німецької меншини Станіслав Ґольчинський. Гості, зокрема представники влади, не шкодували теплих слів на адресу членів гурту «Барвінок» – проте незаперечною зіркою була М. Бальцерек. Представник місцевого Будинку культури Барбара Радзиковська згадує, що коли М. Бальцерек приїжджала до Свідвина ще з Валча, де також заснувала два гурти – українську «Черемху» та польські «Хабри», – то завжди робила в місті фурор. Так є й далі. Нині вона живе в Русинові, де займається двома співочими колективами – українським «Барвінком» та польськими «Домбров’яками». Таким чином вона єднає дві культури – польську та українську.
– Тішуся, що чудовий спів у виконанні «Барвінку» поєднує поляків та українців, усіх, хто любить спів, тобто багатство, яке варто продовжувати, – каже Б. Радзиковська. ■
