Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №14, 2014-04-06
Tygodnik Powszechny, 30 marca 2014, nr 13, 43 s.
Католицький тижневик випустив додаток про 70-ліття погромів українських і польських сіл на Холмщині. Додаток показує симетрію польсько-українського протистояння, жертвами якого були передовсім селяни. Д-р Маріуш Зайончковський розповідає про порозуміння між Армією крайовою та Українською повстанською армією. Він загально говорить про причини конфлікту й забуває про 1938 р. (руйнування православних церков) і 1939–1940 рр. (прихід українських галичан і відродження українського шкільництва й культури; прихильність німців до українців поляки сприйняли як колаборацію і загрозу), проте висуває тезу, що «антипольська акція» УПА поширилася з Волині й Галичини на Холмщину, тому польські партизани провели масштабну акцію-відповідь у березні 1944 р. Цю контроверсійну тезу заперечує стаття Елізи Лещинської-Пеняк, у якій авторка пише про «санітарну зону» з українців після виселення поляків. Саме вони прийняли удар ще 1943 р. У тижневику показано приклади двох сіл, польського Рудки й українського Сагриня. Крім істориків про пацифікацію розповідають очевидці, тут зіставлені також «добрий поляк» із «добрим українцем», публікується історія про те, як Армія крайова і Селянські батальйони вбивали також поляків. Натомість проф. Ґжеґож Мотика говорить, що не можна перекручувати фактів щодо українських жертв, де гинули діти й жінки, й говорити, що це – українські націоналісти, або «випадкова куля» вбила половину жертв, так само й по українському боці не треба маніпулювати датами. Він ясно стверджує, що вже у травні 1943 р. поляки застосували збірну відповідальність і переступили межу самозахисту. Суперечливою видається теза історика, що АК і Селянські батальйони випередили на кілька днів українську акцію. На ситуацію мала вплив Волинь, однак не тільки ці події.
Додаток має кілька недоліків. Не говориться, що польське підпілля відстрілювало українську інтеліґенцію, священиків ще 1942 р. без огляду на їхню прихильність до ОУН чи УПА. Однак ІНП знову припинив слідство про пацифікацію Сагриня. Незрозумілим є повернення до питання списку українських жертв у Горайці, адже всі прізвища були погоджені з польськими органами й увічнення пам’яті загиблих відбулося в дусі примирення з польськими жителями села. Читаючи цей тематичний блок, відчувається польська оптика, що не дивує. Важливо, що це перша ластівка серед ЗМІ, які замовчують цю тематику.
В цьому номері є також тексти про долю України та кримських татар після втрати Криму. Україна втратила Крим із найбільш проукраїнською та проєвропейською силою, і протягом 20 років нічого не зробила, щоб допомогти корінному населенню півострова й залучити їх до кампанії за український Крим та євроінтеґрацію. ■
