Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №51, 2008-12-14
Потрібно більше уваги приділити україномовній початковій школі у Білому Борі, необхідно відвантажити дітей та вчителів від надто великої участі в культурних заходах, оскільки це некорисно впливає на навчальний процес, добитися там, де ще немає, методистів української мови – це головні постулати вчителів української мови, які працюють у білобірській школі та пунктах навчання української мови в Західнопоморському та Поморському воєвідствах. Вчительську конференцію 15 листопада в Білому Борі організувала голова Українського вчительського товариства (УВТ) і методист Ірина Дрозд.
Учасники зустрічі задумувалися, яким чином протидіяти неґативній рекламі української школи, коли говориться, що, мовляв, у Білому Борі потрібно додатково вивчати ще й українську мову. Тому потрібно розповсюдити інформацію, що від цього року українська мова рахується як іноземна поряд з англійською, німецькою та французькою – тому випускники, які складуть екзамен з української мови, отримають у вищих навчальних закладах додаткові пункти (українська мова пунктується навіть на 15-20% більше від інших іноземних мов, у тому числі англійської чи німецької). Отже до Білого Бору повинен притягати саме високий рівень навчання. На жаль, поки що українські школи не користуються надто великим зацікавленням.
Згідно з інформацією голови УВТ І. Дрозд, тепер у Західнопоморському та Поморському воєвідствах навчанням української мови охоплено майже 400 дітей. У пункті навчання українсь кої мови в Битові навчається 26 учнів, у Валчі – 13, Джонові – 9, Інську – 6, Колобжеґу – 24, Кошаліні – 28, Лемборку – 20 та ще 5 у садочку, М’ястку – 19, Слупську – 23, Старґарді-Щецинському – 19, Свєжні – 3, Тшеб’ятові – 15, Члухові – 25, Щецинку – 22, Щецині – 8.
Натомість у початковій школі, гімназії та ліцею у Білому Борі навчається 107 дітей. Однак, попри таку значну кількість учнів, як говорить директор білобірського Комплексу загальноосвітніх шкіл ім. Тараса Шевченка Андрій Дрозд, вони і так борються за своє існування. На сьогодні дуже погано виглядає ситуація в білобірській початковій школі. Згідно з законом про освіту, в початковій школі та гімназії повинно навчатися в одному класі або відділі не менше 7 осіб, натомість у білобірській початковій школі є всього один відділ, тобто поєднані класи, який виконує цю вимогу. Оптимальний варіант, як каже А. Дрозд, це якби в початковій школі навчалося 3035 учнів, однак сьогодні їх є у школі всього 23. Тому директор закликає, щоб діти, які сьогодні навчаються у пунктах навчання української мови, поповнювали ряди початкової школи в Білому Борі – сьогодні найбільше дітей приходить із Битова та Валча, натомість з деяких пунктів вже кілька років нема ні одного учня.
Натомість мала кількість учнів має вплив на фінансування школи, оскільки гроші нараховуються саме на учня – таким чином, за словами її директора А. Дрозда, кожного року у школі бракує біля 100 тис. зл. Тому дирекція пробує дійти до тих дітей, які проживають у навколишніх селах. Також ставка робиться на дітей заробітчан з України, які не завжди знають про існування українських шкіл у Польщі, а вони могли б посилати туди своїх дітей. І так, від 1 лютого навчатиметься п’ятеро дітей зі Львова та Івано-Франківська в гімназії та двоє у початковій школі. А. Дрозд закликав, аби розбуджувати в дітях бажання навчатися в українських школах, оскільки це єдина запорука існування тих же шкіл – коли не стане у Білому Борі початкової школи, то у майбутньому не буде також гімна зії та ліцею, оскільки ряди тих шкіл поповнюють саме випускники початкової школи.
Інша проблема, перед якою стоять наші школи – це брак підручників та хрестоматій для навчання української мови, підручників з історії і географії в гімназіях. Потрібно, щоб допомогла в цьому питанні Україна, наприклад, через Національне управління освіти, з яким уже багато років співпрацюють наші школи. Крім того, вчителі нарікають на перевантаження дітей різними культурними заходами – забагато організовується фестивалів і вечорів, у яких беруть участь ті ж самі учні. Потрібно призадуматися, яким чином відвантажити дітей – наприклад, не можна накопичувати імпрез під кінець навчального року, тобто у травнічервні, коли в школі відбувається посилене навчання, або в зимовий час, коли найбільше діється в церковному й суспільному житті окремих громад. Бо ж на уроки української мови та релігії ходять ті самі діти, які через перевантаження, буває, вже не хочуть брати участі в культурних заходах. Тому, як зазначив багатолітній методист української мови Ярослав Грицков’ян, основною роботою вчителів повинно бути саме навчання української мови, натомість тепер учителі, перш за все в пунктах навчання, більше нагадують інструкторів культурно освітньої роботи. Потрібно переставити акценти, а можливо тоді більше мобілізуватимуться окремі гуртки – якщо захочуть, аби їхні діти брали участь у різних фестивалях, то самі активніше працюватимуть з дітьми. Натомість учителі, на думку Я. Грицков’яна, повинні більше займатися науковою роботою, у тому числі складанням програм, щоб інші не сприймали нас виключно через призму фестивалів та зустрічей, яких організовується дійсно багато. А участь у культурних заходах та різних поїздках повинні бути нагородою за те, що дитина вивчає українську мову.
Вчителі не обминули увагою також проблем, пов’язаних із відсутністю методистів української мови. Член ГУ ОУП Марко Сирник повідомив, що ОУП представило Міністерству націо нальної освіти Польщі пропозицію, щоб робота методистів була централізована, оскільки існують проблеми з фінансуванням такого штату, що видно на прикладі методиста Ірини Дрозд, яка працює на межі двох воєвідств, тобто Західнопоморського та Поморського. Тому єдиний реальний шанс, щоб такі штати взагалі знайшлися, це відмежувати методистів від воєводів та кураторів, аби реґіональна політика не впливала значно на роботу методистів.
“Наше слово” №51, 14 грудня 2008 року
