Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2009-07-16
{mosimage}
Цьогорічним лейтмотивом офіційних промов на XIX Битівській ватрі, яка проходила 3-5 липня, була спільність долі українців та кашубів, оскільки 4 липня в Битові відбувався також XI З’їзд кашубів.
До 1989 р. українці та кашуби знаходилися в подібному положенні – були зіпхнуті на край суспільства, а свою тотожність та культуру зберігали в умовах тоталітарної системи – говорив голова ОУП Петро Тима. Тепер ситуація виглядає інакше – на з’їзді кашубів про досвід, потребу збереження мови та культури говорили не лише кашуби, а й запрошені на з’їзд українці, натомість під час ватри виступали кашубські діти.
Отже схожа доля в українців та кашубів була не лише в період ПНР, але також є в демократичній, незалежній Польщі. Зокрема, вчимося взаємно, як зберігати культуру, яким чином організуватися та де здобувати гроші – констатував П. Тима.
Доказом на те, що нашу роботу вміють належним чином оцінити найближчі сусіди, є нагорода від бурґомістра Битова для голови Битівського гуртка ОУП Мирослава Гарасима, якому за суспільну діяльність для битівської землі вручено під час з’їзду кашубів медаль Леха Бендковського – визначного письменника та кашубсько- поморського діяча.
– Думаю, що це відзнака для всієї української спільноти за її діяльність, бо ж українці намагаються інтегрувати не лише свою громаду, а й усіх жителів нашого реґіону, – сказав М. Гарасим після отримання нагороди. – Сьогодні постійно говориться про спільну Європу без кордонів, однак, коли йдеться про нашу співпрацю з кашубами, то ми вже давно договорюємося понад кордонами і цю співпрацю можна назвати не те що безпроблемною, а просто зразковою. Після переселення сюди українців, кашуби ставилися до нас зовсім інакше, ніж решта поляків, тому й тепер спів праця між українцями та кашубами розвивається сприятливо, між нами немає ніяких антаґонізмів – констатував М. Гарасим.
На думку картузького старости Яніни Квєцень, те, що не було можливе давніше, можна зробити тепер, коли усе залежить від детермінації даної групи – потрібно лише захотіти:
– Якщо живемо серед інших національних чи реґіональних груп, то з огляду на обставини людина мусить інтегруватися з середовищем, мусить зжитися з іншими та ставитися до них толерантно. Це основа для того, щоб можна було існувати, спокійно жити та спільно діяти. До того ж, українців та кашубів об’єднує подібна історична доля – як і українці, кашуби також у часах ПНР не могли відкрито пропаґувати свою культуру та мову.
Цього року найбільшою проблемою виявилися фінанси, що позначилося на програмі ватри. До минулого року її бюджет становив приблизно 70-80 тис., натомість цього року організаторам мусило вистачити всього 30 тис., бо ватра не отримала грошей з Міністерства культури та національної спадщини, відмовився підтримати її фінансово й пивоварний завод “ŻYWIEC”. Тому М. Гарасим вважає, що організовуючи наступного року ювілейну XX ватру, необхідно задуматися над іншими джерелами фінансування.
Оскільки вже давно говориться, що Битівській ватрі потрібне свіже повітря, то цього року організатори спробували вийти з культурними заходами поза ватряне поле. Таким чином у Битові проведено конференцію “Українці на битівській землі”, відкрито виставки фотографій “Дерев’яна сакральна архітектура” та “Храми Київщини і Чернігівщини”. У місцевому ресторані відбувся концерт співаної поезії у виконанні Дарії Калиновської та Оксани Терефенко з Білого Бору, виступили бандуристи Ярина і Тарас Кузьмичі з України, які тепер проживають в Ґданську. Крім того, можна було послухати сакральні пісні у виконанні групи “Теофорос” – львівських семінаристів Духовної семінарії Святого Духа. А вже на самій ватрі виступали “Черемош” з Венґожева, “Із прежди віка” з Ольштина, Кашубський народний ансамбль з Баніна “Співочі квіти”, Оксана Терефенко і Дарія Калиновська, “Булочки” з Битова та октет “Теофорос”, який представив українські патріотичні й народні пісні, у тому числі лемківські. Отож “Теофорос” (із грецької “богоносець”) презентувався у повній красі – як з духовного боку, так і народного, бо його феномен полягає в містицизмі звуку. Саме він виявився зіркою, яку сприйняли найтепліше. Натомість вдалу забаву до білого ранку ґарантували “Булочки”, “Беркут” з Ольштина, “Клуб 46” з Вроцлава, “Перегар” з Ольштина та “Іrish” з Ґурова -Ілавецького.
За рік організатори хотіли б презентувати українську культуру в Битові набагато ширше – можливо протягом цілого тижня або й довше. Незмінним завершенням цієї презентації має бути саме Битівська ватра.
* * *
У наш час на реґіональному рівні українсько- кашубська співпраця розвивається дуже добре, однак уже на державному українців не дуже помічають. На з’їзді кашубів побував прем’єр міністр Дональд Туск (який є кашубом), однак до українців, попри старання місцевої влади, він уже не завітав. Здається, знаходить тут підтвердження старе прислів’я, що “своя сорочка ближче тіла”. Бо ж не йдеться про масштаб заходу, оскільки на ватрі побували вже колишній президент Александер Квасневський та маршалок Сенату проф. Лонґін Пастусяк. Неофіційно говориться, що прем’єр мав замало часу.
“Наше слово” №29, 19 липня 2009 року {moscomment}
