Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2011-09-08
{mosimage}
ХІІ Народні гуляння в Асунах (27 серпня), як і багато інших цьогорічних українських заходів у Польщі, були присвячені 20-літтю незалежності України. Подію відзначали в супроводі оркестру Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької зі Львова. Того ж дня місцеві греко-католики відсвяткували свій храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці, молячись за парафію, дітей, які починають навчання, і сам ювілей української незалежності.
Серед почесних гостей в Асунах були, зокрема, депутат Мирон Сич (під його патронатом проходив захід), бурґомістр Кентшина Кшиштоф Гецьман, війт Барцянської ґміни Ришард Козира та парох о. Микола Козицький. На відкриття прозвучав гімн “Ще не вмерла…”, а потім гості поділилися своїми роздумами про ювілей. Зазвичай в їхніх оцінках радість перепліталася з гордістю, хоч не бракувало й прикрих слів.
“Україна може зараз втратити імідж та пошану в Європі”, – говорив голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус, згадуючи про переслідування опозиції в Україні та брак читабельної позиції Києва щодо членства в Європейському Союзі. Виходячи з цього, С. Мігус заохочував місцевих українців ще більше дбати про власну ідентичність, зокрема, говорити українською вдома та посилати дітей до пунктів навчання української мови. Їх у реґіоні – понад 50, а до цього діють ще й дві українські школи – у Бартошицях та Ґурові-Ілавецькому.
Представникам польської влади – інакше, ніж господарям – не годилося під час свята критикувати, тому в промовах вони зосередилися на багатстві української культури та мови й дякували українцям за їхню присутність у реґіоні. Хоч відкритість самоврядників на українську громаду стала вже звичайним явищем, однак завжди варто її цінувати і дбати неї. Адже відомо, в інших реґіонах нерідко буває, що влада, однобічно оцінюючи історію, спричинюється до посилення напруження в польсько-українських відносинах, а за тим – іде неґативне ставлення й підхід до української меншини у всій Польщі. На щастя, на Вармії та Мазурах таке радше не трапляється, що особливо високо оцінив депутат М. Сич. Він теж у своєму виступі пригадав, що незалежність України була мрією мільйонів українських сердець, зокрема й у цьому північному куточку Польщі: “Таких Асун у світі дуже багато, тому від цього, якими ми тут будемо, чимало залежить”, – переконував М. Сич, заохочуючи місцевих українців до активності, бо лише таким чином можна бути почутим не лише на місцях чи у Варшаві, але й у Києві.
Ще одна заява прозвучала в Асунах вже на межі концертної частини та нічної забави. Слово взяв голова Ольштинського відділу ОУП, який відзначив, що голова Осередку української культури в Асунах Аліна Качмар з чоловіком Богданом, голова місцевої ланки ОУП Анна Служала з чоловіком Іваном, асунчанин Зиновій Янків – це та команда людей, яка безпосередньо працювала над святом, а в майбутньому варто було б їм трохи допомогти.
З огляду на фінансові труднощі, художня програма асунського заходу була скромніша, ніж в минулі роки. Проте публіці запропонували один з найкращих колективів, який успішно виступає в Україні та за кордоном, презентуючи різноманітний репертуар – від українських народних мелодій, класичної музики до шедеврів світової естради. театральний оркестр 2008 р. розпочав проект “Відчинилося життя”, де в його супроводі виступають незрячі виконавці України. Скромна зовнішність та особливий голос одного з них – тенора Степана Гончаренка з Сімферополя – це те, що асунчани напевно згадуватимуть ще довго.
* * *
Богдан Мочурад, дириґент:
Фактом є внутрішнє розмежування в Україні, але я особисто вірю в силу Божого провидіння. Незалежність – це чудо, яке ми, можливо, дотепер не можемо остаточно оцінити й усвідомити. Але наступні покоління це зрозуміють.
Діти, які народилися в день проголошення незалежності, уже мають по 20 років, незабаром саме вони, не обтяжені вірусом совєтизму, почнуть працювати. Вони їздять у Європу, бачать, як змінюється Польща, і ставлять собі запитання: “Чому в нас такого нема? Що треба зробити, щоб так було?” Я сподіваюся, що саме ці люди знайдуть відповідь і змінять державу. Соціологічні опитування показують, що з кожним роком зростає кількість людей, які розуміють, що Україна не має іншого шляху, ніж європейський.
Якщо йдеться про захід в Асунах, то в першу чергу я схиляю голову перед людьми, які тут плекають своє українство. Коли їдемо на подібні заходи до Польщі чи в будь-яку іншу країну, добре виконаною музикою ми даємо людям зрозуміти, що, можливо, економічно Україна ще не є лідером, але в плані культури вона – на європейському рівні.
“Наше слово” №37, 11 вересня 2011 року {moscomment}
