Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2010-01-15
За рік у Польщі відбудеться черговий перепис населення і рахівники знову питатимуть громадян Польщі про національність. Чи не стане нас ще менше, як тих заледве 32 тисячі, які мали відвагу признатися до свого українства під час останнього перепису 2001 року? Нерідко батьки забирають дітвору з уроків української мови навіть в Ольштині.
Щораз складніше проводити культурно-освітні заходи при постійному зростанні витрат і зменшенні кількості активних діячів, які хотіли б це робити на громадських засадах. Не видно теж значного збільшення художніх колективів, зокрема через нестачу фахової сили – хормейстерів, хореографів та інших професійних керівників.
Над вирішенням цих та ряду інших проблем, що стосуються діяльності Ольштинського відділу ОУП, а практично й усіх інших відділів, роздумували на початку другої декади грудня минулого року члени управи й ради Ольштинського відділу ОУП. У першу чергу, практично без активної дискусії, прийнято план культурних заходів на поточний рік. У ньому є два заходи – VІІІ Загальнопольські дні українського театру (27-28 лютого), І Міжнародний фестиваль телерадіопрограм “Калинів острів – Польща”, які довелося перенести з листопада минулого року на лютий поточного через епідемію грипу в Україні та ювілейні заходи – ХХ-річчя ОУП, які проходитимуть в першому півріччі цього року в усьому реґіоні.
Присутні не один раз стверджували, що все складніше проводити культурно- освітню діяльність лише на громадських засадах. Для продовження ефективної праці необхідно створити повноцінні професійні структури. У цьому випадку мали б ними бути осередки української культури починаючи від реґіонального, а закінчуючи філіалами в терені, отже там, де це потрібно. У центральному осередку працювали б штатні професійні інструктори (музикознавці, театрознавці, хореографи, знавці народного ремесла), які б надавали професійну допомогу всюди на території Вармії та Мазур, де це необхідно. Зі спостережень членів управи і ради об’єднання виникає, що український самодіяльний художній рух просто завмирає, за винятком українських шкіл і деяких пунктів навчання української мови. Якби вдалося домогтися вирішення питання саме таким чином, це зовсім не означало б применшення вартості громадської активності, яка необхідна для подальшого функціонування українського громадського життя.
Чергова справа, яка непокоїть – це українське шкільництво в реґіоні загалом. Якщо ще нині немає великих клопотів з набором кандидатів до українських шкільних комплексів у Бартошицях і Ґурові-Ілавецькому (хоча вже починають появлятися), то в пунктах навчання української мови ситуація набагато складніша. Не поодинокими, на жаль, стають випадки, коли батьки забирають дітей, бо, мовляв, уроки української мови відбуваються за рахунок додаткових позашкільних занять, а діти й крім того мають надто багато занять. У цьому питанні просто необхідні спільні зусилля як місцевих ланок ОУП, так і пунктів навчання, разом з учителями української мови та релігії, директорами шкіл, де проводиться навчання української мови. А що найважливіше, то в цьому питанні активну позицію повинна зайняти церква. Трапляється, що батьки забирають дітей з української мови, а залишають на уроках релігії, стверджуючи, що цього вистачить. Критичної реакції на такі батьківські пояснення досі не довелося почути. Ці проблеми слід вирішувати не лише в гуртках чи реґіонах, але в загальнопольському масштабі, – закликали учасники ольштинського засідання.
Не за горами черговий перепис населення Польщі, який має відбутися 2011 року. Українці мають бути до нього готові. Появилися пропозиції, щоб самим себе порахувати, тобто доручити це ланкам у терені, тоді буде принаймні приблизно відомо, скільки насправді нас лишилося. Ця ініціатива знайшла активну підтримку Ольштинського відділу ОУП. Тепер залишається знайти спосіб, як цей перелік організувати. Не менш важливим у процесі проведення перепису є залучення до нього якнайбільшої кількості рахівників з українських середовищ. Зокрема, цій справі буде присвячене чергове цьогорічне засідання управи і ради Ольштинського відділу ОУП.
Чимале порушення викликала в українських середовищах Вармії та Мазур ніби”самокритика” головного редактора” “НС” з кінця жовтня минулого року. Вразили своєю несправедливістю, чи то пак неправдою, як говорили члени ради, зокрема такі ось слова: “Діячі домагаються, щоб описувати їхню важку працю. Що вона важка, я (тобто головний редактор) не сумніваюся, але переважно оплачується, як годиться” (?!). То ж не тільки задля ідеї виконують обов’язки, результати яких приносять користь громаді. Це також нормальна форма заробітку” Учасники ольштинського засідання вимагають від головного редактора “розсекретити список отих активістів заробітчан з посеред членів активу Ольштинського відділу ОУП, або перепросити за наклепи”.
Нижче підписаний, як голова Ольштинського відділу ОУП, однозначно стверджує, що серед активу ніяких заробітчан немає. Мало цього, навіть на засідання і зустрічі члени ради й управи – голови ланок, приїжджають за власні кошти. Ольштинському відділові приділено одну штатну посаду (дещо понад 800 злотих на місяць). Особа, яка її займає, відповідає в рамках обов’язків за бухгалтерію, організаційні справи відділу, правильність ведення документів. Вона є теж головою одного з гуртків, за що (як і інші голови) не одержує зар плати.
Під час засідання порушено й ряд т.зв. “вічних питань”, таких як щорічні дво тримісячні запізнення з надаванням матеріальної допомоги ланкам, відсутність вишколів, які стосуються здобування фінансових засобів з європроектів, нереґулярне проведення центральних фестивалів української культури, брак цілісної довготермінової програми, яка стосується зв’язків нащадків з прабатьківськими землями, і допомоги громадам, зацікавленим відвідуванням рідних сторін, рятуванням залишків українського життя-буття на прабатьківських землях, їх документуванням і видавництвами та багато іншого.
“Наше слово” №3, 17 січня 2010 року {moscomment}
