Анна Кирпан ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №41, 2012-10-07
Влаштувати справжній лемківський фестиваль не на Лемківщині – не так уже й просто. Як би не старалися організатори, а чужина – то чужина, та й друга батьківщина – то не перша, ось це і важливий фактор. Тому, коли такий фестиваль вдається, якщо на святі можна відчути справжній лемківський дух – то це велика радість.
Саме такий захід вже дев’ять років поспіль організовують на Львівщині, у селі Нагірному біля Самбора. Організаторами традиційно є Львівська обласна організація «Лемківщина» та однойменна Самбірська районна організація. Свято відбувається також за підтримки Самбірської районної ради та адміністрації. Офіційно фестиваль називається «До тебе лину, моя рідна земле». Але зазвичай всі кажуть просто – «лемківська ватра».
Це була чудова ідея – організувати свято лемківської культури саме тут, у Нагірному, де проживає багато лемків. Немало їх у довколишніх селах, а також у містечках Дрогобичі та Бориславі, які лежать поблизу. Багато з присутніх тут – вихідці з села Боська, і це теж сприяє перетворенню ватри у справжнє родинне свято. Тут, на «ватряному» (себто в інший час футбольному) полі всі зустрічаються, цілуються, обнімаються, розпитують, сидять і лежать на траві-мураві, частуються, радіють зустріччю одне з одним, співають, відпочивають душею. Ну і звичайно – слухають концерт, принагідно купуючи книжки на лемківські теми, ласощі та іграшки дітям, або щось із виробів народних майстрів, на згадку. Тільки б погода не підвела – і буде свято! Бо організатори своє зробили, і лемки зійшлися – тому захід має вдатися!
Але ж ні! Незважаючи на теплу й сонячну погоду та чудові виступи лемківських хорів, є щось, що може зіпсувати свято. Це майбутні вибори! Тоді будь-який фестиваль стає аґітаційним майданчиком. Кандидати в депутати, представники політичних партій іноді наперед домовляються, а іноді просто несподівано і безпардонно виходять на сцену, щоб у різних формах закликати присутніх голосувати за них. Воно і так завжди забагато виступів представників влади, а тут ще й кандидати забирають фестивальний час. А часу того небагато, бо фестиваль одноденний – з полудня і до вечора, та й усе!
Отож, цього року фестиваль у Нагірному суттєво відрізнявся від минулорічного, який не був пов’язаний з виборами, а був просто фестивалем. Але, крім цієї «ложки дьогтю», все було цілком непогано. Розпочався концерт виступом «Лемковини», знаменитого хору зі Львова, слухати який – завжди насолода. Звичайно, чудово виступили і бориславська «Лемківська студенка» (керівник Світлана Шемеляк), і дрогобицька «Яворина» (керівником є Ліля Андрух), і господарі – народний ансамбль лемківської пісні Народного дому зі с. Нагірного (керівник Люба Тепла), а також фольклорний ансамбль «Джерело». Традиційно бородаті й трохи вульґарні жарти розповідав самбірський гуморист Микола Прибило, без нього – ну ніяк! Особливо цікаві та майстерно виконані на фестивалі були дитячі виступи. Зокрема, більшої барвистості й динамічності додав святу виступ місцевого дитячого танцювального колективу «Едельвейс». Звичайно, добре було б не лише в козацьких шароварах вистрибувати, а вивчити бодай один лемківський танець, але це вже побажання на майбутнє…
Щодо передвиборчої аґітації на подібних фестивалях – то вона однозначно зайва і псує програму, руйнує цілісність усього заходу, завжди залишається неприємним осадом. Тим більше, що в Україні, на жаль, нема політичної сили, яка б послідовно відстоювала справи лемків. Нема і лемків, які б пішли у владу та сприяли вирішенню проблем громади. Більше того, про таку можливість – висунути свого лемківського кандидата – ніхто навіть не дискутує на тлі сучасної політичної ситуації. Не ведуться широкі й відкриті дискусії про потреби і проблеми лемків чи русинів та способи їх вирішення.
А можна було б на тому ж таки фестивалі організувати, наприклад, круглий стіл на тему «Чого сьогодні хочуть лемки?», запросити експертів, громадських діячів, представників різних партій та журналістів. Це однозначно було б краще для представників влади і політичних партій, ніж вискакувати на сцену й розповідати за кого у жовтні голосувати.
Загалом фестиваль у Нагірному був гарний: лемківський, барвистий, теплий, щирий. Не завадило б у межах заходу ще якісь майстер-класи ремесел улаштувати, конкурси для дітей і дорослих. Але найголовніше тут є. А зайвого варто позбуватися! ■
На сцені – «Лемковина»
