Публікацію підготував Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №16, 2015-04-19
Листи Лева Ґеца до Івана Красовського належать до творів великого культурного значення. Обидва автори належали до людей великого формату, хоч Ґец уважав себе українським європейським митцем, відкритим до інших культур, універсальним, а Красовський шукав місця для свого реґіоналізму у всеукраїнському вимірі.
Краківський митець, крім відданості Лемківщині, музеєві «Лемківщина» та Сянокові вирішував відвічні універсальні проблеми відносин між митцем і державою. Йому довелося вибирати між свободою людини і творчості та психоделією комунізму в польській державі 60-х рр. ХХ ст. Незмінно жертвою мала стати Краса, що він болюче переживав і задля якої вирішив опором зустріти вимоги польської держави. Саме в цьому контексті неправдою виявилася Ґецова думка в одному з листів про те, що «Трудно заінтересувати темряву…»: темрява сама знайшла його та намагалася огорнути щільним темним кордоном. Хоч і як це парадоксально, але І. Красовський, громадянин СРСР, становив для Ґеца той промінь світла, який може дати людина навіть тоді, якщо вона живе всередині імперії темряви. Ясно, що без Лемківщини їх взаємне опромінення не було б можливе.
Публікуються листи періоду 1958–1960 рр. З огляду на розмір газетної сторінки пропущено лист з 13 серпня 1959 р. Продовження публікації (включно зі згаданим листом) – у наступних числах «НС». (бг)
Листи Лева Ґеца до Івана Красовського, ч. 2
Краків, 5 XII 1958 р.
Дорогий Друже!
Cвітлини з листом одержав я і взаміну пересилаю Вам своє подобє – як-то малюю образ у свойому мешканні. Дуже дякую за описання світлини із з’їзду в Перемишлі. Біжать літа і чоловік не все точно пам’ятає. Світлини Ваші добрі і в збірках моїх дістали вони своє місце. Дуже гарна світлина, як Ви між книжками працюєте. Моя скромна знимочка нехай пригадує Вам про маляра, що живе на чужині і мріє про кращу долю.
Останньо намалював я 7 олійних картин з Лемківщини і разом маю 42 образи. Обіцяють зробити виставку, але коли це буде, не знаю. Може аж на слідуючий, 1959 р.
Я радію. що моє здоров’я не докучає мені. Як Вам відомо, хворію на ulcus duodeni1 і вже тричі був у шпиталі. Мені буде мило і приємно, якщо час до часу напишете мені кілька слів про свою творчість. У НС повинна появитися згадка про мою книжку за польським спогадом. Якщо Ви цікаві, то в Музею мистецтва у Львові, у дир. Сем’ярчука можете запізнатись з нею. Напишете своє враження.
Пока бувайте здорові – не забувайте давніх друзів і, як звичайно, лучіться духом.
З сердечним привітом.
1) Як будете в Музею, передайте поздоровлення директорові Сем’ярчукові, д-р. О. Пачовській і п. Сяніцькій, як і цілому науковому зборові, від Льва Ґеца;
2) Сердечний привіт для приятеля, проф. І.М. Заяця і подяка за поздоровлення;
3) Передайте гарячий привіт професорові І.П. Крип’якевичечі з нагоди авансу на члена Академії наук Української РСР і вручіть від мене карточку в коперті.
Лев Ґец
● ● ●
27 ІІ 1959 р., Краків
Любий Друже!
Відгадали добре. Звалили нас з ніг грипова гарячка і ми лежимо як довгі. Остаточно трохи вилізаєм із цієї халепи і пробуєм жити. До цього виповіли мені працю ліпше платну і буду мусив взяти гіршу. Все та натягає носа і я нервуюсь. 8 ІІІ роблю свою виставу в «Домі пластиків». Буде трохи крику, руху но і слави без хліба. Про все довідаєтесь у свій час. Зараз лікуємося з грипі жолудка – освоюємося з дурними зарядженнями академії і ждемо чуда. Аж серце радіє, як бачу ряд туманів, що дірвались до корита і як свині розривають хліб між хуліганів.
Роблю виставу. Це велике свято для кожного маляра. Цікавий, як приймуть мене тутешні братчики. Радію, що працюєте і не засипляєте. Крип’якевич не відзивався – чи боїться контактів із заграницею?
З привітом Лев Ґец
● ● ●
15 ІІІ 1959 р., Краків
Дорогий Друже!
Відвідала мою хату Ваша своячка, панночка Sliwka, замешкала у Кракові і є тут студенткою. Брат єї, то мій учень з сяніцької гімназії. Дуже симпатична панночка і дуже резолютна. Як Вам відомо, тут 8 ІІІ відкрито мою виставу. Є на ній 156 картин, з того 51 з Лемківщини, а 100 з Кракова. Відкриття відбулося з цвітами, у присутності місцевої верхівки. Виставу влаштував Związek Polskich Artystów Plastyków.
Дещо перехорувались ми на грипу, але біду ту вже маєм поза собою. Коли будете в Кракові? Дотепер Ви нарікали, що мало пишу, а тепер я зачинаю нарікати. Що творите? Як далеко зайшли із згаданою науковою працею? Які новості у Вас? У Філядельфії була гарна оцінка моєї книжки в українському літературному журналі «Київ». Чи бачили вже мою книжку у Сем’ярчука в музею? В мене був шалений рух з виставкою. За [дальше текст утрачений – Б.Г.].
● ● ●
12 IV 1959 р.
Вельмишановний Друже!
Дуже дякую за гарну і пам’яткову карточку з листом, як рівнож за добру пам’ять. Моя виставка пройшла дуже гарно, хоч матеріально не дуже. Як будете у Львові, то поспішіть до моїх приятелів М.І.Павлик, вул. Конопницької, 10/3, а вони покажуть Вам каталог, критики і проче. Ви зорієнтуєтеся і наберете поняття. Приємно буде довідатися, чи карточка моя дійшла до Вас. Напишете мені про успіхи своїх праць і як подобався Київ. Шкода, що я не можу бачити його своїми очима. Собор знаю добре з ілюстрацій. Виставку мою оглянуло 1300 осіб, що належить зарахувати до успіхів. Поза тим все працюю. Здоров’я тримається яко-тако. Не забудьте на будуче і все напишіть кілька слів.
Здоровлю Вас щиро
Лев Гец
У мене відпочинок не укладається. Зимно, дощ і похмурно – до того нема де їхати. Може посиджу декілька день в підкраківських монастирях. Держіть себе в доброму, промінному настрою.
Лев
● ● ●
10 VI 1959 р., Краків
Вельмишановний Товаришу
У числах «Нашого Слова» читав я Ваш зазив, аби надсилати матеріяли до книжки про Лемківщину, над котрою працюєте. У книжці цій, певне, буде про музей «Лемківщина» у Сяноці, котрий є моєю дитиною. Якщо так, то прошу Вас зладити декілька слів про це культурне явище і самому або хто другий виготовити згадку. Я сам писав у «НС» і не хотів би в книжці Вашій сам писати про діяльність Музею. Думаю, що буде дуже цінне, як про працю мою зачнуть писати другі. Зрозуміле, що те, що тут пишу, буде важне тоді, коли така згадка буде Вами запланована. Якщо ні, то не буде. Важна там моя праця і особа. Тих пару слів пишу Вам, аби знали про мою думку. Вашим твором дуже цікавлюсь і буде мило мені дістати оден примірник, як книжка появиться друком.
Що робите дальше нового? Як здоровля? Як там академік Крип’якевич, що цілком знехтував письмо Льва Ґеца? В мене вакації. Приготовляю нову працю в олійних образах. Маю знова заковику з працею в Академії. Все жалують мені цього хліба і я мушу писати ряд писем, аби влада надумалася і дала врешті спокій мені.
Моя виставка викликала відгомін за границею і там появились дуже прихильні критики. Чи вже запізнали [Ви] мою книжку і мій каталог у львівському музеї? Один Львів мовчить і ні словечком не згадав про свого земляка. Хай йому. Здоровлю Вас і жду вістки від Вас
Лев Ґец
● ● ●
Грудень 1959 р.
Дорогий Друже!
Велика дяка за добру пам’ять і новорічні желяння. Прийміть теж від мене добрих свят і щасливого 1960 р. з добрим здоров’ям. У нас по-старому. Закінчив нову працю і обношу по матадорам, аби видрукували. Є це X wieków architektury Krakowa – 57 рисунків. Але тому, що більше є костелів, то тяжко, аби влада погодилася на друк. З Варшави вже приїздили на оглядини. Праця дуже подобалась і треба терпеливо чекати – може вхопить. Як там з Вашим видавництвом? Чи буде скоро? Пам’ятайте про мене і один примірник пришліть до моєї збірки.
Якось досить добре себе почуваю на здоровлю і маю гумор із цієї причини. Трохи теж малюю оліями. В Америці посипались прихильні голоси про мою виставку і мою книжку2. Приємно мені, що аж так далеко гомонять про мене. Прошу прийняти якнайсердечніші побажання много літ життя, доброго настрою і радості на дальші роки Вашої мандрівки – від зичливого Вам
Льва Ґеца
● ● ●
Краків, 19 І 1960 р.
Дорогий Друже!
Був я з Вашою пропозицією обміни рукописної книги з 1863–1903 рр. під такою адресою: Oddział Rękopisów Biblioteki Uniwersytetu Jagiellońskiego, Kraków, ul. Mickiewicza 22, Polska, Польща. Залишив там Вашу адресу і вкоротці повинна зголоситися у Вас пані Czajkowska, що перебуває на студіях у Львові і повертає в Краків. Вона перегляне книгу.
За той час просять Вас у B.J.U. [ідеться про бібліотеку Яґеллонського університету – Б.Г.], аби подали, з яких сторін було це повстання (терен), які спогади є там і скільки менш-більш підписів. Чи не був цей рукопис публікований і т.д. Величина книги, оправа, папір. Далі – які книги і що бажаєте в обмін? Якою дорогою передасте рукопись? Про це точно треба написати, а тоді приступлять до реалізації.
Сьогодні пишуть до п. Чайківської у Львів, аби поступила до Вас. Так, бачите, полагодив я діло. Вам випадає написати на подану адресу опис книги, а мені переслати копію-відпис. Не забудьте подати, що собі бажаєте за цю книгу.
Дякую за щирі желання і бажаю Вам діждатися видання Вашої цінної праці. І. Добрянська3, певне, вдоволена, що її друкують. Моя найновіша праця жде часу.
З привітом до Вас Лев Ґец
У наc відбулася гарна маланка, де було багато осіб. А як у Вас з Новим роком?
1. ulcus duodeni – хвороба шлункових виразок.
2. Ідеться про видання: Dawne dziedzińce i podwórza Krakowa w rysunkach Leona Getza, Wydawnictwo Artystyczno-Graficzne RSW „Prasa”, Kraków 1958.
3. Ірина Добрянська (1892–1982), учителька, етнограф. У 30-ті рр. вчителювала в Межиброді коло Сянока, близька співпрацівниця Л. Ґеца в українському музеї «Лемківщина» в Сяноці. Під час депортації 1945 р. українців з Республіки Польщі до Української РСР осіла у Львові.
