Роксана Тхір ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №1, 2013-01-06
У славетній «Пивниці під баранами» проходила досить яскрава подія: перший вечір української поезії. Шанувальники українського художнього слова згуртувалися в середині листопада в краківських підвалах, щоб насолодитися новою українською поезією. Свою творчість представляли тут молоді поетеси Гелена Козак і Христина Потапенко з України, які навчаються в Яґелонському університеті.
вже понад піввіку «Пивниця під баранами» є невід’ємною складовою краківського культурного ландшафту. Клуб став також і українським місцем, де радо зустрічаються українці, щоб познайомитися, поспілкуватися чи також порозважатися на Андрієвому вечорі, який кожного року підготовляють студенти україністики.
Цим разом Г. Козак вирішила об’єднати українців у Кракові, щоб відшукати молоді таланти і щоб творити разом. Вона надіється, що згодом у синтезі талантів постане нова школа краківської поезії. Того вечора Г. Козак дебютувала зі своїми віршами про суспільство, про себе, про все, що лежить їй на серці. Талант об’явився в неї неочікувано, коли їй було 14 років. Як сама підкреслює, почала писати з поклику душі:
– Раніше я навіть не знала, що можу писати, що є щось таке всередині, – зізнається поетка. – З часом це стало більш серйозне. Думки почали приходити у формі поезії. Я писала, щоб позбутися цих думок у голові, писала передусім для себе, але і з’являються такі вірші, які хочеться донести людям.
Другою молодою майстринею слова, яка виступила в «Пивниці під баранами», була Христина Потапенко. У своєму творчому надбанні вона має прозу: оповідання, повісті, казки, а 2012 року видала першу збірку віршів «Із небом у серці». Христя захоплюється класичною українською і зарубіжною літературою, а з-посеред українських геніїв найближча її серцю Ліна Костенко, твори якої вона також зачитувала на вечорі поезії. На питання «звідки бере натхнення?», повторює улюблену цитату: «Думка приходить не тоді, коли ти хочеш, але коли хоче вона». І буває, що ця думка розбуджує молоду поетесу навіть о третій ночі.
Х. Потапенко зазначає, що творчість допомагає жити, висловити свої почуття. У своїй поезії вона зуміла порушити питання філософської натури, історичні проблеми, змалювати політичні та соціальні події, які відбуваються в Україні. Звичайно, віддзеркалення знаходять і різні проблеми та відчуття, які супроводжують життя кожного з нас, тобто любов, радість чи смуток.
У Кракові Х. Потапенко опинилася, щоб продовжувати навчання в аспірантурі юридичного факультету:
– Мені дуже подобається право, – каже вона. – Я його вивчала для того, щоб допомогти якось своїй країні, оскільки в нас нині є проблеми і з законодавством, і з владою. Юрист потрібний для того, щоб щось змінити. Я просто хочу щось зробити для своєї батьківщини, щоб людям було краще жити. Не просто робити щось тільки для себе, але також для людей.
Під час зустрічі розгорілися дискусії на тему творчості й розуміння поезії. Це був перший вечір, метою якого була популяризація української сучасної поезії. Та напевно не останній: бо вже з’являються чергові українські митці, які радо поділяться своєю творчістю з краківською публікою. Мабуть, це початок нової творчої хвилі у відомому галицькому творчому просторі…
Христина Потапенко
● ● ●
Чогось удома до зірок здається ближче,
А тут далеко, далеко так зірки.
Душа до неба летить все вище й вище,
Та не дістатись до зірок і за роки.
Велика мрія усе жива – далека,
День – реальність, день як прекрасні сни.
Летить по небі з мрією лелеки
Й не віддає її і хоч за ним лети
Мрії як зірки, що розсипаються по небі,
У ніч, що перед гарним, ясним днем.
Зірок, так часто, як і мрії треба,
Вони ховаються як завтра йде з дощем.
Як ясні зорі на темнім небозводі,
Так світлі мрії у стомленій душі.
Ніколи мріям не кажи лиш слова «годі»,
Щоб завжди зорі були в твоїм житті!
