Ярослав Сирник ■ ПОДІЇ ■ 2009-06-18
{mosimage}
У Вроцлаві 23 травня 2009 р. відбувся ювілейний, ХХ Декламаторський конкурс “Любімо рідну мову”. Його організатором був місцевий гурток ОУП. Найбільший вклад у проведення свята зробили Рената й Олег Саламони, Юстина і Ярослав Сирники, Ірина та Андрій Полянські, Ігор Саламон, Ельжбета Ґжеляк, Ольга Марко. Конкурс міг відбутися завдяки коштам, які виділили місто Вроцлав і МВСіА, та власному вкладу вроцлавського гуртка ОУП. Книжкові нагороди фундував також почесний консул України у Вроцлаві Ґжеґож Дзік.
Програма огляду складалася з двох частин: конкурсної (дитяче декламування) і ґала концерту. У цьогорічних змаганнях взяло участь 35 учнів з пунктів навчання української мови в Зеленій Горі, Новоґроді, Лігниці, Вроцлаві, школярі з Більська-Підляського, а також діти з Катовиць і Тихів, підготовлені батьками. Відтак, у гала-концерті свою творчість представляли публіці вроцлавський ансамбль “Будьмо, а то буде файно!”, “Вроцлавські бандуристки”, танцювальний гурт з вроцлавської школи № 108, львівська капела бандуристок з хором та Український ансамбль пісні і танцю “Ранок” з Більська-Підляського.
Виступи оцінювало журі у складі: Світлана Унґер (Вроцлав), Ірина Ковалик (Тихи), Ольга Барабаш-Ревак (представник консула, Вроцлав), Ольга Височанська (Лігниця), Стефанія Явірницька (Зелена Гора).
Рівень цьогорічного конкурсу був дуже високим. Це, в першу чергу, заслуга самих виконавців і їхніх вчителів. Але думаю, що спрацювало теж підвищення вимог з боку організаторів (наприклад, обов’язок декламації двох творів для старших груп). Якщо теза правильна, то це означає, що нам нічого боятися в майбутньому. Вроцлавський огляд мусить мати свій престиж. Одним з кроків на шляху до цього було б теж вписання його в кураторійний список починів для школярів, що забезпечувало б додаткові бали, наприклад, для гімназистів, які вибирають ліцеї.
На ґала- концерт прибуло дуже багато осіб. Серед гостей були уповноважений у справах нацменшостей при нижньосілезькому воєводі Даріуш Токаж, представники Центру інформації та суспільного розвитку у Вроцлаві директор Беата Пежхала й Дорота Козак-Рибська, представник караїмів Маріола Абкович, представник почесного консула у Вроцлаві О. Барабаш-Ревак, декілька директорів вроцлавських початкових шкіл та редактор Польського радіо Вроцлав Єва Вапляк. Прийшло й багато батьків дітей школи № 108, були присутні учасники конкурсу та їхні опікуни. На жаль, (і це саме ложка дьогтю) імпрезу вже вкотре бойкотували члени української громади міста. З-посеред біля 200 учасників і глядачів (ці категорії іноді важко було розділити) було, якщо не враховувати осіб, задіяних у організацію свята, може 810 місцевих українців. Постає питання: чому так сталося? Чому вроцлав’яни байдужі до справи збереження власної тотожності? На словах, здається, є зрозуміння. Отже, чи маємо справу з лицемірством, чи лінивством? Шкода було одного пополудня? Просто сором!
Можна було б це ще зрозуміти, якби пропонована програма була ненайкраща… Однак 2,5-годинний спектакль був насичений, а його мистецький рівень справді дуже високий. Розпочали дівчата з гурту “Будьмо…” під керуванням Е. Ґжеляк. Як читачі “Нашого слова”, можливо, пам’ятають, у минулому сезоні ансамбль нараховував 20 осіб. Зараз в ансамблі є вісім танцюристок, приєдналися до групи також польські діти. Виявляється, іноді більше поваги до нашої культури мають наші сусіди, ніж ми самі. Ансамбль “Будьмо…” показав нову програму. І вже перший танець – це перша несподіванка: дівчата в синіх українських футболках і музика болільників! Значить, Євро- 2012 щораз ближче. “Будьмо…” появилися на сцені ще двічі – з “Орисею” і “Хороводом”.
Другим пунктом ґала концерту був виступ “Вроцлавських бандуристок”. Ведений О. Марко квінтет набув уже необхідного сценічного досвіду і з концерту на концерт дає кращі виступи. Хореограф оупівського ансамблю “Будьмо…” мала змогу представити ще один ведений нею ансамбль: дівчата зі школи № 108 виконали динамічний танець “Бродвей”. Опісля сцену заполонила капела бандуристок зі Львова у супроводі жіночого хору. Артисти з України потрапили до нас завдяки коштам, які виділив почесний консул України у Вроцлаві.
Нарешті прийшла пора на підляський “Ранок”. Виступ ансамблю Єлисавети Томчук був справжньою насолодою для глядачів. Різноманітність, майстерність, а також автентичність і щирість – так найкоротше можна було б описати годинну зустріч з “Ранком”. Шкода тільки, що так багато осіб поспішали на якийсь поїзд, або й просто додому. Шкода також, що попри великі заходи жоден з сусідських гуртків ОУП не скористався шансом зорганізувати концерт з участю виконавців, які проїхали майже 600 км, щоб дати один концерт у Вроцлаві. Треба сказати чітко – такий підхід незрозумілий.
В антрактах виступів представники журі та запрошені гості вручали нагороди переможцям конкурсу. Цього року ними стали: у групі малят – Марта Баган (І місце), Юлія Кисілевська (ІІ місце), Іван Буковський (ІІІ місце); у групі учнів І-ІІІ класів – Михайло Калитка (І місце), Анна Стависька (ІІ місце), Марія Ґаювка (ІІІ місце); у групі учнів ІV-VІ класів – Катерина Василюк (І місце), Оксана Полянська (ІІ місце), Михайло Мадараш (ІІІ місце); у групі гімназистів – Катерина Леонова (І місце), Михайло Гриневич (ІІ місце), Олександра Марцинковська (ІІІ місце).
Споглядаючи на радісні обличчя наших дітей, я думав про наступний, ХХІ конкурс. Чи відбудеться він, хто його зорганізує, за які кошти? А передовсім – чи знову українці з Вроцлава його бойкотуватимуть…
“Наше слово” №25, 21 червня 2009 року {moscomment}
Знімки автора статті
