Анна Вільчинська ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №51, 2016-12-18
«Верховина», «25», Варшава, 2016, Видавець: Konador Firma Fonograficzna
Сьома платівка «Верховини» – це винятковий альбом, оскільки цього року виповнюється 25 років від заснування ансамблю. Ювілей спонукав ансамбль до видання нової платівки, яка стала дуже нетиповою збіркою з циклу «The Best Of». Тут почуємо твори, які ансамбль виконував останніми роками під час зимових концертів при свічках у головній аудиторії Варшавської політехніки. Прем’єра альбому відбулася 22.10.2016 р. на урочистому ювілейному концерті «Верховини» у столичному кінотеатрі «Електронік».
Учасники ансамблю протягом 25 років незмінно захоплювалися культурою і традиційними піснями східних Карпат. На зламі віків вони відставили інструменти і присвятили себе виконанню багатоголосих пісень України, Білорусі, Росії та польсько-східнослов’янського пограниччя. Перший альбом у цій стилістиці називався «Werchowyna Live» (1999), потім були «Святі і грішні пісні» (2005), передостанній альбом – «Чоловічі голоси. Козацькі пісні» (2015). На ювілейному диску напрямок a капела утримано. Існує думка, що найкращим інструментом є людський голос. Диск «25», записаний у студії Music Factory навесні 2016 р., – це найкраще цьому підтвердження.
Альбом містить 18 українських, лемківських, російських, найменше білоруських пісень. Знайдемо обрядові і ліричні пісні календарного року, як-от веснянки, купальні пісні, щедрівки, колядки. Є також пісні, що супроводжують перехідні обряди. З цих останніх цікава є весільна «Атдавалі маладу», приспів якої звучить, як традиційні литовські пісні sutartines, а також «Czepte-łe», знайдена під час виїзних досліджень нинішнього музичного керівника ансамблю Еви Врубель-Кацпрович на словацький селах лемків.
На окрему увагу заслуговують колядки, які часом звучать дуже ніжно, майже як колисанки («Ой, у полі-полі», «Na Йорданській річці»), а часом дуже динамічно («Коляда» з прикордонної Вільки-Терехівської). Крім народних традиційних, на платівці є піднесені церковні коляди («Три славнії царі»), а також похоронні псалми («Ой, Боже мій милий!») з пронизливо високим голосом Тадеуша Конадора, першого керівника ансамблю. Однак «вишеньку на торті» становлять ліричні пісні, у яких можемо захоплюватися прекрасним співзвуччям голосів учасників ансамблю, чим, зрештою, «Верховина» славиться («Падкашона травка», «Козаче, козаче», «Забіліли сніжки»). Але є і веселі елементи, наприклад пісня «Хто би нам падньос», коли ноги самі рвуться до танцю, або енергійний транс у «Ой, рано на Івана», коли так само не можна всидіти спокійно на місці.
Підсумовуючи, можна сказати, що ювілейна платівка «Верховини» дуже різнорідна. Ансамбль уміє майстерно передати настрій кожного твору, заспівати або дуже лірично, або дуже голосно в народній манері білого співу, званого теж «співом на відкритому горлі». Без сумніву, кожний слухач знайде на цьому диску щось для себе, а вдома зможе відтворити частину міфічних зимових концертів у Головній аудиторії Варшавського університету.
З книжечки, долученої до диску, дізнаємося, між іншим, яку роль «Верховина» відіграла в житті учасників колективу (не зраджую – це треба прочитати!). Цікавим є, що учасники ансамблю вперше самі придумали обкладинку своєї платівки, яку потім запроектувала і виконала Моніка Столярська. У графіці вжито мотиви з центральної України, а цілість утримана в теплій жовто-сірій стилістиці, асоційованій з вишивкою на лляній сорочці. Уперше можемо також побачити цікаві портрети учасників ансамблю.
Як я дізналась, «Верховина» вивчає лише кілька нових пісень на рік, тому що кожний учасник ансамблю працює і має багато сімейних обов’язків. Спів – це їхнє хобі, для якого важко знайти вільний час. Після вивчення нового твору ансамбль починає виконувати його на концертах, а щойно тоді, як назбирається більший матеріал, приступає до запису у студії. Отже ця платівка поставала досить довго, але варто було на неї чекати! ■
