Марта Дуфанець ■ ПОДІЇ ■ 2010-06-03
{mosimage}
Наш народ має чудові звичаї, які передаються з покоління в покоління. Один із них – це вираження великодньої радості у величальних гаївкових піснях і забавах. У Слупську 8 квітня, після Богослужіння, відбувся концерт з гаївками і, вже за традицією, відзначення роковин поета і співця народних дум Тараса Шевченка. Коротенько про весняні пісні розповіла присутнім вчителька, старша пластунка Ірина Губ’як.
Веселою юрмою вбігли на сцену дівчатка і хлопці в гарних українських вишиванках. Взявшись за руки, усі вони, співаючи й танцюючи, закликали весну: “Прийди, прийди, весно красна, заквітчай нам рясно”. Тож прийшла весна і разом з усіма стала в коло-хоровод, радіючи новому життю й прославляючи його. Попливли пісні-забави, задзвонив радісно воскресний дзвін, звеселяючи всіх. “Христос воскрес! Смертю смерть подолав! Радіймо днесь!” – цими чудовими словами великодньої пісні закінчилася перша частина виступу.
Згідно з нашою традицією, у великодній час ми всією родиною йдемо на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над могилами своїх близьких, бо маємо пам’ятати свій рід, шанувати пам’ять тих, хто був і хто відійшов. Тож і наші діти про це не забули. На сцені, на галявинці, де повно весняних квіточок, зібралися дівчатка й хлопці (на фото) – вони плетуть віночки, щоб поїхати й відвезти їх на Чернечу гору нашому найдорожчому Тарасові та віддати йому уклін- молитву. По дорозі найстарша з групи всім повторює біографію видатного поета: де він народився, як ріс, де вчився, де писав вірші й малював, за що боровся, за що його карали та де похований. Тут кожний мав змогу проявити своє знання Шевченкової поезії. Як виявилося, усі надзвичайно добре пам’ятають, що вивчили на уроках української мови. Чудово!
І ось довгоочікуваний золотоверхий Київ – столиця нашої України! Далі бачимо на сцені символічну декорацію – це Чернеча гора з портретом Тараса. Діти співають Шевченкові пісні й пісні про Шевченка, кладуть віночки, привезені з Лемківщини, Бойківщини та Гуцульщини, кланяються низько тому колишньому хлопченяті, що пасло ягнята за селом з дівчинкою Оксаною. Насамкінець Соня Сорока й Наталя Костів виконали “Думи мої”, а пісню підхопив увесь зал.
Молодих артистів за гарний виступ зал нагородив довгими бурхливими оплесками, а голова місцевого гуртка ОУП Дарій Цилюпа сердечно подякував усім артистам і тим, хто так гарно їх підготував – Ірині Губ’як і Тетяні Слойці, – а дітей, що виступали, пригостив кошиком смачних цукерок.
“Наше слово” №23, 6 червня 2010 року {moscomment}
