Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2008-10-23
{mosimage}
У Холмі 12-13 жовтня проходили головні й завершальні урочистості з відзначення 70-ої річниці акції руйнування православних церков на Холмщині та Підляшші. А розпочалися вони 27 липня в Голі фото-виставкою про нищення святинь. Холмські заходи почалися Божественною літургією у Православному кафедральному храмі св. Івана Богослова. Богослужіння очолював Люблинсько-Холмський владика Авель у супроводі зокрема єпископів Білостоцько і Ґданського Якова, Супрасльського Григорія, Пйотрківського Паїсія.
На увагу заслуговують зачитані під час літургії листи. У своєму посланні митрополит Сава написав, що події 1938 року на Холмщині та Південному Підляшші свідчили про конфесійний характер ІІ РП, а також ототожнення релігії з національністю. Це теж доказ того, що настало падіння етичних принципів, була зірвана традиція толерантності. “Церква питає: чому таке трапилося?
Бо були православними, бо говорили по-іншому? А тут всі так говорили – війт, поліціант. Цей народ тут жив протягом багатьох віків, господарював на цій землі, сплачував податки. (…) Болить тим більше, що це робили сусіди”, – написав митрополит Сава. Він також зазначив, що про відданість православних польській державі свідчить те, що вони лояльно захищали цю землю, починаючи від Грюнвальдської битви, билися під Оршею, згадав і про козаків, Монте Касино, Лоретто, Нарвік. “На Дім Божий руку підняв християнин. Відповіддю були сльози – не зброя. Православну церкву болить, коли псевдоісторики та псевдополітики говорять, що це було потрібне для зміцнення держави”. Далі в листі читаємо: “Православні чекають на подібні слова, які сказав президент Качинський у річницю Волині 1943-44 “від імені усього народу віддаю сьогодні честь усім жертвам волинських подій з 1943-44 рр.”, бо ця рана мусить очиститися”. У листі кир Сава підкреслив, що Православна церква не вимагає суду над винними – залишає це Богу. Прагне тільки справедливості та вшанування жертв 1938 р.
Згоду та мир можна будувати тільки на правді, а Православна церква пам’ятає про жертви акції нищення церков. Послання Президента РП Леха Качинського зачитав міністр Міхал Камінський, а міністр Томаш Семоняк зачитав звернення до учасників урочистостей прем’єр міністра Дональда Туска. Після святої Літургії та процесії навколо церкви владика Авель освятив обеліск у пам’ять подій 1938 року.
Друга частина заходів – це концерт- реквієм, що відбувся у Державній вищій професійній школі. На відкритті концерту у промовах також звучали важливі слова. Головний організатор урочистостей Григорій Купріянович з Українського товариства в Люблині звернув увагу, що це була “найтрагічніша подія українського народу на цій землі. Ця подія до сьогодні має свої наслідки. …у пам’яті людей залишилася велика травма”. Підкреслив, що щойно тепер, 2008 р., голосно і відкрито говориться про ці трагічні події 70-річної давності, а пам’ять про них передається з покоління в покоління. “У свідомості польського суспільства акція не присутня, крім православної – української громади”. Зауважив, що “перший раз про це зайняла становище польська держава.”
Владика Авель говорив, що в міжвоєнний період Православну церкву в Польщі влада та суспільство сприймали як чужий елемент. Початок руйнування церков припадає ще на 20-ті рр. ХХ ст. Акція ревіндикаційно- полонізаційна у 1938-39 означала неймовірні переслідування, людей змушували покинути своє віросповідання, традиції, батьківську мову. “У мирний час у країні, яка зверталася до християнської традиції, масово були руйновані християнські храми”. Це діялося згідно з рішенням та підтримкою державної влади, з активною участю державних органів у ювілейний рік прийняття християнства на цій землі, 950-ліття хрещення Київської Русі. (…) Ювілейний рік мав бути щасливий і радісний, а супроводжувався плачем та скорботою. Десять років після зруйнування церков на Холмщині та Підляшші не було вже кому їх оплакувати. Донедавна ця подія в Польщі замовчувалася, як тема стидлива і невигідна. Не можна зрозуміти людей Холмщини та Південного Підляшшя без знань про трагедію 1938 р.”
Міцні слова прозвучали з вуст міністра М. Камінського про “сумні події, які залишили тавро на цій землі. Польща вперше зіткнулася з православ’ям на Холмськй землі”. Камінський підтвердив, що православні брати захищали Польщу від ворогів, боролися за незалежність Польщі, так як про це наголосив Сава. “Православні хрести визначають шлях польського солдата в ІІ Світовій війні.” Зауважив і таке: “Ця чудова традиція була якоюсь мірою осквернена польською державою в 1938 р. Польського солдата наказами примушено, щоб підніс руку на Дім Божий. Православним відмовляли у праві до польськості – це ганебне. Але, з другої сторони, православним українцям на цій землі відмовляли у праві на українськість”. Міністр вважає, що вже щораз менше мерзотників, які конфліктують сусідні народи – чи то в Перемишлі, чи у Львові. Сподівається, що православні, які хочуть бути поляками, у Польщі почуваються щораз краще, і так само щораз краще почуваються ті православні, які хочуть бути українцями. “Православне віросповідання на землях Польщі – це не спадщина якихось поганих подій… Це пам’ятка величини Польщі. Польща була найбільшою тоді, коли була і православною, і католицькою”. (…) “Те, що сьогодні президент та його співпрацівники від імені польської держави схиляються з проханням про вибачення за те, що тоді сталося, роблять це від найщирішого серця, з пошани до наших православних співгромадян, чинять так у атмосфері християнської любові”. (…) “Глибоко вірю у спільне європейське майбутнє поляків, українців, католиків, православних”, – сказав М. Камінський.
Офіційний представник України, І секретар Посольства України Микола Ярмолюк зворушливо розповів про рідне батьківське село Копилів на Грубешівщині та спалену церкву з XV cт., про пам’ять із сімейних альбомів, про особисту трагедію предків. Нагадав про збройний подвиг українських полків ген. Безручка, без якого не було б “Чуда над Віслою”. Голова волинського товариства “Холмщина” Микола Онуфрійчук нагадав, що вихідці з Холмщини “не приїхали когось ображати, приїхали, щоб порозумітися, щоб подібне горе ніколи не повторилося на цій отчій рідній землі та ніде інше”.
В урочистому концерті заспівали хор православної парафії св. Івана Богослова з Холма під диригуванням Івана Подолюка, хор Кафедральної парафії Преображення Господнього з Люблина під диригуванням Андрія Боублея, хор волинського товариства Холмщина “Дзвони Холмщини” з Луцька під художнім керуванням Олександра Головерка, хор православної Перемисько -Новосанчівської єпархії “Ірмос” із Сянока під диригуванням Маріанни Ярої. На урочистостях присутні були також віце-президент Холма Станіслав Мосцицький та Ельжбета Байкевич- Каліщук, директор відділу культури, спорту і туризму Управління міста Холма.
У понеділок проходив міжнародний науковий симпозіум “Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші в 1938 р.”, а ввечері відкрито виставку про руйнування церков та ікон із зруйнованих храмів, проведено презентацію книжки “1938. Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші” (Холм, 2008). Офіційно відкрито також україномовну інтернет сторінку про історію 70-річної давності www.kholm1938.net.
Організаторами урочистостей були Українське товариство в Люблині на чолі з Григорієм Купріяновичем, Люблинсько-Холмська православна єпархія, Холмський музей. Фінансова підтримка була надана з МВСіА РП, Державного бюджету України (програма 1401150) та Управління міста Холма.
Листи Президента РП Леха Качинського
і Прем’єр-міністра РП Дональда Туска, прочитані під час відзначення 70-річниці
акції руйнування православних церков
на Холмщині і Південному Підляшші 1938 р.
Ваше Преосвященство, отче єпископе, пані та панове. Сердечно вітаю всіх зібраних у Холмі на врочистостях, присвячених 70-літтю акції нищення православних церков на Холмщині та Південному Підляшші. Драматичні події, які відбулися тут 1938 р., десятки років кидали тінь на віросповідні відносини у Польщі. Як Президент РП, визнаючи ранґ, значення повернення пам’яті про кривди православних громадян нашої держави, я вирішив надати почесний патронат виданню книжки, присвяченої акції нищення церков 1938 р., а також скерувати листа на сьогоднішнє відзначення цієї річниці. Відроджена польська держава успадкувала від майже півторастолітньої неволі багато конфліктів, які ділили мешканців Польщі. У період інтенсивної модернізації “складена з трьох частин країна”, як назвав тоді Польщу Стефан Жеромський, змагалася з багатьма проблемами – економічними, політичними, цивілізаційними, суспільними та етнічними. Державна влада намагалася об’єднати країну та надати їй сильний характер. Однак є болючим фактом, що практиковано недопустимі методи та дії, такі як спроби тиску на співгромадян, щоб змінили віровизнання та свою національну тотожність. Дійшло до нищення святих місць та сакральної архітектури. Кульмінаційний момент цього припадає на травень – липень 1938 р. Тодішні дії державної влади не вміщаються в цивілізаційні та демократичні стандарти, не тільки сьогоднішні, а й тогочасні. Не містяться також у традиції та цінності, близькі серцям поляків, які протягом віків визнає Польща. Серед них знаходяться ідеї свободи, гідності та солідарності. Висловлюючи жаль за провини наших предків, прагнемо сьогодні особливо міцно підкреслити волю будувати державу, у якій рівноправність віровизнань є обов’язковою та безумовною нормою.
Лех Качинський
Президент РП
Ваше Преосвященство, шановні пані і панове. Цього року минає 70 літ від драми православ’я на Холмській та Підляській землі. Протягом майже 60-ти днів 1938 року Автокефальна православна церква втратила 127 храмів, які були повністю зруйновані під час т.зв. “полонізаційно-ревідникаційної акції”. Це болісна річниця як для Православної церкви, так і польської держави. Події 1938 року кидають тінь на славну історію Польщі як держави, відомої релігійною толерантністю, що прагнула єдності понад релігійними та національними поділами. Сьогоднішня врочистість – це знак пам’яті, який з переконанням розуміємо, що нашим спільним завданням є давати свідчення історичній правді про ці події та передавати їх наступним поколінням. Це прояв подолання історичних та національних бар’єрів в атмосфері взаєморозуміння й діалогу. Багатокультурність Люблинщини – це національне добро, про яке ми повинні піклуватися. Тішуся, що завдяки величезному внеску в розвиток Люблинсько-Холмської єпархії ПАПЦ, розквітає, як раніше, багатство духовного релігійного життя. Це також результат доброго розвитку співпраці у спільній групі представників уряду РП та Святого собору єпископів. Дякую Його Преосвященству та Українському товариству у Люблині за увічнення трагічних подій 1938 р. у так різноманітній програмі 70-ої річниці. Я переконаний, що холмські відзначення стануть нагодою для зміцнення братніх зв’язків між релігійними спільнотами, а також польським та українським народом.
З повагою
Дональд Туск
Прем’єр-міністр РП
“Наше слово” №43, 26 жовтня 2008 року {moscomment}
