Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №46, 2012-11-11
П’ять днів після виборів, коли пишеться ця стаття, офіційних даних щодо результатів немає. Центральна виборча комісія порахувала понад 99,5% бюлетенів, проте в деяких окружних комісіях і досі не можуть дорахуватися, хто виграв. Однак тенденції, пов’язані з виборами і з формуванням нового парламенту, вже зрозумілі. Партія реґіонів отримала 30,02%, ВО «Батьківщина» – 25,52%, «Удар» майже 14%, КПУ понад 13%, «Свобода» майже 11%.
Навряд чи викликало велике здивування здобуття першого місця Партією реґіонів. Як і використання з цією метою величезного адмінресурсу, який все одно не допоміг їй отримати кращий результат, ніж у попередніх виборах. Можна припустити, що частина розчарованого електорату реґіоналів перейшла до комуністів. Добрий результат КПУ великою мірою є наслідком не стільки чистої ностальгії, скільки очікувань частини електорату щодо держави. Комуністи в подекуди непоганій рекламній кампанії обіцяли не лише відібрати країну з рук олігархів, але й також реалізувати широку соціальну програму. Натомість «Батьківщина» отримала кращий результат, ніж їй прогнозували більшість передвиборчих опитувань. Деякі з соціологів навіть підкреслювали, що на другому місці замість «Батьківщини» буде «Удар» Віталія Кличка. Здається, що у випадку партії знаменитого спортсмена можна говорити про сплетіння деяких чинників, які на останньому етапі виборчої кампанії вплинули на її остаточний результат.
Насамперед варто звернути увагу на те, що під час публікації останніх опитувань громадської думки відсоток тих, хто ще не вирішив, за кого голосувати, в окремих областях, сягав навіть 50% (наприклад, у Дніпропетровську). По-друге, напередодні голосування стартувала кампанія «чорного піару», скерована проти «Удару» та його кандидатів (при цьому і з боку Партії реґіонів, і опозиційної «Батьківщини»). З’явилися газети, які «доводили» різні чорні історії, пов’язані нібито з цією політичною силою. По-третє, на результат «Удару» в багатьох реґіонах могла мати вплив низька явка серед молоді. У багатьох округах серед тих, хто прийшов на дільниці, переважали особи старшого віку. Проте це означає, що опозиційні партії не змогли мобілізувати цю частину електорату.
Після «київської битви», в якій перемогли кандидати від опозиції, виявилося, що можна чинити опір підкупові й адмінресурсові. Проте тріумф опозиції затьмарює те, що в окремих реґіонах, здається, вона віддала свої позиції без боротьби, оскільки виставила там слабких, невідомих кандидатів, подекуди з сумнівним минулим. Складається враження, що опозиційні штаби припустили, що там виграти неможливо. Це було помітне, зокрема, в Дніпропетровську. У 24-му окрузі в рамках угоди між «Батьківщиною» та «Ударом» зняли… обох кандидатів, залишивши чисте поле для боротьби між кандидатами від Партії реґіонів. Цікаво, що першого, Анатолія Крупського, підтримала місцева влада, а Якова Безбаха – мільярдер Віктор Пінчук. Кандидатуру Вадима Гетьмана партія «Батьківщина» зняла без його відома. Проте і це не кінець інтриґи. Він сам через кілька днів підтримав… кандидата від реґіоналів, віце-мера А. Крупського. В окрузі 25-му залишили кандидатів і від «Батьківщини», і від «Удару». За кілька днів до виборів кандидат від «Батьківщини» Максим Курячий у своїй аґітаційній газетці закинув кандидатові від «Удару» Юрієві Власову, що той працює на кандидата Партії реґіонів… Якщо подивитися на результати обох опозиційних кандидатів, то видно, що один з них мав реальні шанси поборотися з кандидатом від реґіоналів. Зрозуміло, що в цій ситуації виборець мав нелегке завдання.
Однак найбільшою несподіванкою став результат «Свободи». Ще місяць тому, в залежності від досліджень, ця партія знаходилася на межі парламентського порога. В реальності виявилося, що вона подвоїла свій результат. Видно, що радикалізм її лідерів на чолі з Олегом Тягнибоком співпав з очікуваннями частини виборців, які не довіряють «безкомпромісності» старої опозиції. З іншого боку, це віддзеркалює неґативні тенденції в українському суспільстві, пов’язані зі зростанням крайніх правих настроїв і попитом на сильну (авторитарну), але проукраїнську владу.
Чимало спостерігачів відзначили численні порушення, або й фальшування. А більшість міжнародних місій відзначили загальний реґрес, якщо йдеться про демократію. Але важко водночас говорити про масові та системні зловживання або фальшування на рівні всієї країни. Вони стосувалися окремих округів і виникали значною мірою з характеру та інтересів самих кандидатів, їхніх амбіцій і наявних грошей. Інша справа, що влада напевно могла би вплинути на розв’язання цих проблем (офіційно дотримуючись нейтральності). Можливо, нерішуча реакція вказує на конфлікт різних груп інтересів у самій Партії реґіонів. Зрештою, такі конфліктні ситуації були закладені вже в моменті зміни виборчого законодавства і переходу на змішану систему. Що закладало чимало «мін», які були помітними вже під час формування окружних виборчих комісій, а пізніше дільничних. Власне ці два аспекти передусім вплинули на форми та результати виборів, а додатково адмінресурс та брудна виборча кампанія, підкуп виборців тощо. Тому в більшості випадків не було потреби використовувати «хімію», тобто фальшування в день виборів. Звичайно, доходило до низки порушень. Контроверзним залишається питання спеціальних виборчих комісій. Наприклад, у випадку лікарень відзначилося зростання стаціонарних хворих, які голосували в цих дільницях.
Чого можна очікувати в новому парламенті? По-перше, Партія реґіонів не матиме конституційної більшості. По-друге, опозиція матиме відносно багато мандатів. Щоправда, її можливості обмежені через повернення до старого варіанту Конституції від 1996 р. Отже, головне питання – чи опозиція буде здатна співпрацювати? На горизонті вже президентські вибори. І сьогодні відомо, що президентські амбіції, крім Арсенія Яценюка, з’явилися й у Віталія Кличка. Ще одна справа, щодо якої можна бути впевненим – це чимала порція риторики на лінії комуністи – «Свобода». Своє додасть також Олег Ляшко – лідер Радикальної партії. І Партії реґіонів у парламенті нового скликання вже не буде легко розправитися з опозицією, коли та блокуватиме трибуну.
На момент завершення статті в Україні залишається 13 проблемних виборчих округів. У вісьмох ще й досі не пораховані голоси, а у п’ятьох кандидати і спостерігачі закидають фальшування й бажають перерахування голосів. Особливо скандальні події трапилися в 132-й Окружній виборчій комісії в Первомайську, де протоколи винесено, скориставшись силами «Беркута». Це, звичайно, кидає тінь на всі вибори і дає підстави для повторного голосування в цих округах. ■
