Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2010-10-19
РАПОРТ НАЙВИЩОЇ КОНТРОЛЬНОЇ ПАЛАТИ ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКОНУ ПРО НАЦІОНАЛЬНІ ТА ЕТНІЧНІ МЕНШИНИ
Уперше від 2005 р., відколи діє в Польщі закон про національні та етнічні меншини, Найвища контрольна палата (НКП) перевірила його практичне застосування. Згідно з її рапортом, загальна ситуація для підтримки та розвитку ідентичності меншин у Польщі не є поганою, проте чимало застережень висловлено до функціонування органів місцевої влади. Були й зауваження до самого рапорту НКП.
Жменя статистики
Контроль відбувся в 51 державній і муніципальній структурі в семи воєвідствах та охоплював період від 2007 р. до березня 2010 р. НКП у своєму документі відзначає, зокрема, що 61% перевірених ґмін взагалі не провели ознайомлення місцевого населення з проблемами національних меншин і їх культурним значенням, у двох ґмінах (11%) не ведено нагляду над організуванням навчання для учнів меншин, дві ґміни (17%) та чотири з перевірених шкіл (24%) ніяк не співпрацювали з меншинними організаціями. Перевірка показала, що багато ґмін не займалося дослідженням потреб меншинних груп населення, а в деяких випадках справи меншин ні разу не стали предметом засідання ради ґміни (31% від перевірених). Зі звіту виникає і те, що два з семи перевірених муніципальних будинків культури не були активними в пропозиції для меншин. У дванадцяти школах (75%) бракувало підручників, а в половині з них використовувалися неактуальні або не затверджені міністром освіти. Одна зі згадуваних шкіл не вела навчання меншинної мови у належному вимірі годин, а три (25%) не дотримувалися обов’язку включення навчання такої мови до категорії обов’язкових предметів. Виявлено неточності, зокрема, у реалізації програми для ромів – 33% перевірених шкіл не здобували додаткових коштів на підтримку ромських учнів, у 60% шкіл невідповідно були влаштовані ромські асистенти. Свої “огріхи” мало й Міністерство внутрішніх справ та адміністрації (МВСіА), яке, з огляду на неточні правові вреґулювання, у двох випадках не повернуло коштів заміни двомовних таблиць.
Упродовж 2007-2009 рр. на меншини з державного бюджету виділено майже 500 млн. злотих, з них із бюджету МВСіА, яке надає кошти на проекти меншинних організацій (наприклад, культурні заходи) щороку виділяється в середньому бл. 13,5 млн. зл., що вистачає на реалізацію лише половини поданих меншинними організаціями проектів. Контролери виявили неправильності в МВСіА при наданні та розрахунку дотацій на сприяння розвиткові і збереженню культури національних та етнічних меншин. Недоліки мало й Міністерство освіти, яке, у середньому виділяючи щороку близько 1,2 млн. зл. на потреби меншин, не спромоглося, наприклад, забезпечити школи підручниками, необхідними для навчання учнів меншинних груп населення. Міністерству освіти докоряли і за недостатній рівень моніторинґу ефективності праці окремих кураторів та неясні правила допущення до вжитку навчальних програм. Серед підручників, з яких мали б вчитися учні меншин, найчастіше бракувало підручників з історії й географії держав походження української, німецької, білоруської та литовської меншини і меншинної мови в перших класах – української, білоруської та словацької. Бракувало також методичних довідників для навчання про культурну спадщину етнічних меншин.
Війтам, бурґомістрам, мерам
В оцінці НКП, для кращого задоволення потреб меншин державній, а особливо місцевій владі необхідно тісніше співпрацювати з меншинними організаціями. Контролери відзначають, що МВСіА повинно ввести зміни в процесі надання та розрахунку дотацій, краще контролювати дії урядової адміністрації у воєвідствах стосовно меншин тощо. Рекомендації для міністра освіти: допрацювати розпорядження щодо меншинного навчання, розв’язати проблеми відсутності методистів і браку підручників для навчання мови, історії та географії. Найбільше зауважень є до мерів, бурґомістрів та війтів, які повинні спільно з меншинами досліджувати їхні потреби і розробляти систему їхнього вирішення. Вони також мають сприяти процесові ліквідації стереотипів у суспільстві й розвивати в ньому позицію пошани меншин. Війти і бурґомістри повинні перевіряти, яким чином у підлеглих їм установах (наприклад, у будинках культури) задовольняються потреби меншин, а, крім цього, контролери заохочують їх допомагати меншинним організаціям роздобувати кошти з європейських фондів. У рекомендаціях для директорів шкіл записано, що ті більш ретельно повинні дбати про права учнів на меншинну освіту, дотримуватися існуючих правил щодо документування та організації такого навчання тощо. Директори муніципальних одиниць культури повинні в статутних діях своїх установ враховувати завдання, які дозволять розвивати культурну спадщину меншин, пропаґувати їхню діяльність, активно здобувати кошти на підтримку культурного життя меншин у формі дотацій з державного бюджету та європейських джерел і врешті співпрацювати з представниками меншин з метою окреслення їхніх очікувань щодо культурної пропозиції певної установи.
“Ложка дьогтю”
В офіційній інформації НКП відзначає, що “виявила лише дрібні порушення, джерело яких в основному становлять недостатньо розроблені процедури”. У подібному дусі звучали слова віце-голови НКП Юзефа Ґурного, який 22 вересня звітувався про результати контролю перед Сеймовою комісією національних та етнічних меншин. Однак багато учасників цього засідання, хоч не применшували вартості виконаної роботи, усе ж не погодилися з такою м’якою оцінкою. Одним із перших, хто взяв у руки “ложку з дьогтем”, став депутат Казимеж Куц: “Якщо в 65% шкіл не говориться про права меншини, то це жах, а не порушення. Можливо, це справа критеріїв, однак, здається, дрібним порушенням могло би воно бути тоді, якби ми говорили про 10-відсотковий масштаб. У 70% шкіл виявлено брак підручників. Чи це дрібні порушення?!” – так емоційно коментував результати депутат, не приховуючи свого розчарування документом НКП і відзначаючи, що за такою працею повинні йти не м’які висновки, а сильні рекомендації, яких ніхто не наважиться проіґнорувати. Депутат Мирон Сич постулював (хоча й НКП у своєму звіті про це згадувала), що глибший аналіз був би потрібний щодо виконування положень закону органами самоврядування, які досить часто свої обов’язки щодо меншин спихають на вищий державний рівень. В оцінці М. Сича, полем сильнішого зацікавлення повинно бути й питання інформування більшості суспільства про меншини з особливим урахуванням того, як таку працю виконують у школах: “Усі дослідження показують, що про меншини учні знають дуже мало або дізнаються про них тоді, коли з’являється якась суперечлива справа. Отже, тут маємо також проблему ЗМІ, які не завжди відповідно виконують свою роль”, – говорив М. Сич. Адресантом чергових зауважень щодо рапорту був голова ОУП Петро Тима. За його словами, контроль не дає повної картини хоч би тому, що НКП перевіряла лише той період, коли навіть в оцінці меншин відбулися позитивні зміни в МВСіА. Однак, за словами П. Тими, це не змінює факту, що за 5 років функціонування закону траплялися такі випадки, коли поведінка деяких службовців цього відомства ставила під загрозу або взагалі припиняла можливість функціонування деяких організацій. Голова ОУП повністю підтримав зауваження своїх попередників, додаючи чергові: зокрема про те, що контроль не охопив таких установ, як Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва, Інститут національної пам’яті чи державні ЗМІ, співпрацю з якими представники меншинних організацій досі оцінюють відносно критично. П. Тима заявив, що ОУП незабаром офіційно представить свої зауваження щодо рапорту НКП про функціонування закону про національні та етнічні меншини.
“Наше слово” №43, 24 жовтня 2010 року {moscomment}
