Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ №46, 2013-11-17

На двох середньовічних городищах на Підляшші – у Збучі і Суражі – цього року проходили археологічні розкопки. Дослідження, які проводив Інститут археології та етнології Польської академії наук (ПАН), підтвердили ранньосередньовічне походження цих пам’яток та їхній зв’язок з Київською Руссю.

Збуч і Сураж лежать на відстані понад 40 км одне від одного. Збуч – село в Гайнівському повіті, майже повністю україномовне, а Сураж – невелике містечко в Білостоцькому повіті, в якому нині проживає виключно польськомовне католицьке населення. Обидва місця відомі своїми пам’ятками – ранньосередньовічними городищами, щодо походження яких існує багато теорій. Саме на цих об’єктах влітку відбувалися археологічні розкопки під керуванням Даріуша Краснодембського з ПАН, який уже чверть століття веде дослідження на Підляшші між Бугом і Нарвою.
«Це два різні проекти, але вони мають на меті ознайомлення з минулим Підляшшя та середньовічними й ранньосередньовічними містами, які тут знаходяться, – пояснює археолог. – У Збучі ми вели дослідження в рамках проекту „Початки християнства на мазовецько-руському пограниччі”, в Суражі – „Сураж і Лішкява – середньовічні осередки влади на пограниччі Польського королівства та Великого князівства Литовського”. Обидва проекти фінансує Міністерство науки і вищої освіти».

Руське святилище
У Збучі Д. Краснодембський веде розкопки від 2004 р. Цьогорічні, вже четверті, були сконцентровані на валах городища, вони – за селом. Виявилося, що це найстаріший такий об’єкт міжріччя Нарви та Бугу, який, можливо, виник ще до ІХ ст. як церемоніальний та оборонний город. Довкола центрального майдану тодішні жителі Збуча спорудили вали, на вершині яких поставили пліт з дубових балів. Але кілька років пізніше город був спалений. У ХVІІ ст. на території валу був сільський цвинтар із приблизно 500-ма похованнями.
Про городище в Збучі було відомо небагато. За місцевими леґендами, його виникнення пов’язане зі шведським потопом, звідти й назва «окопи», «шведські окопи». На цей об’єкт, як на цінну пам’ятку минулого та елемент культурної спадщини реґіону, 10 років тому звернуло увагу місцеве ґмінне управління в Чижах, яке щороку у вересні почало проводити в цьому місці великий археологічний захід.
Однак протягом багатьох років бракувало відповіді на основне запитання: звідки прибули колишні жителі Збуча, які спорудили городище. У деяких публікаціях зазначено, що точно на це відповісти неможливо, в інших – прочитаємо про мазовецьку хвилю осадництва на цих землях. Зібраний під час останніх розкопок матеріал, здається, дає точну відповідь на це питання.
«У випадку Збуча можемо сказати, що є елементи, які можна зарахувати до руської культури, – підсумовує Д. Краснодембський. – Ми знайшли там кераміку з Х ст., та в усьому матеріалі помітне тяжіння до руської, східної стилістики. Першою виразною вказівкою є знайдений 2004 р. бронзовий браслет з дроту на кшталт таких, які зустрічаються на східнослов’янській території. Знайдена під час цьогорічних розкопок кераміка також більш пов’язана зі Сходом, аніж із Заходом».

«Без сумніву, ці терени були в орбіті впливу східної культури, – констатує польський дослідник. – Це помітно в кераміці. Хоча йдеться ще про племінні часи, та на основі кераміки можемо сказати, що жителі колишнього Збуча прийшли радше зі східних, аніж із західних територій. Це друге і найбільше ранньосередньовічне святилище, що лежить в цій частині Біловезької Пущі».
І все ж, Д. Краснодембський додає, що це питання вимагає додаткових спеціальних аналізів.

Сураж – мазовецький чи руський город?

Зі середини липня до кінця вересня проходили розкопки на другому великому підляському городищі в містечку Суражі. Це було перше таке комплексне дослідження середньовічного города. Воно мало дати відповідь на питання, чи об’єкт виник у ранньому середньовіччі, а якщо так, то хто його спорудив. Раніше, у 2001–2002 роках та 2004 р., Д. Краснодембський розкопував вулицю Мостову за сто метрів до городища, а також його підніжжя.
Досі в наукових працях можна зустріти дві теорії щодо походження Суража: деякі історики й археологи обстоюють думку, що це мазовецький город, найбільш висунутий на північний схід, інші – що це північно­західний форпост Київського князівства, відрізаний від української етномовної території мазовецьким осадництвом у кінці XIV – першій половині XV ст..
Ще на початку розкопок Д. Краснодембський був скептично налаштований і сумнівався в тому, що вдасться підтвердити ранньосередньовічне походження города. Проте вдалося знайти пам’ятки з Х ст., залишки землянки з ХІІ ст. та багато руської кераміки. І хоч ще в середині вересня польський дослідник стверджував, що в ХІІ ст. правдоподібно город у Суражі був пов’язаний з Київською Руссю, то вже після завершення розкопок констатував більш обережно: «Здається, що кераміка, яку тут знайшли, відрізняється від тої, яку маємо з того самого періоду в оселі. Це свідчить про те, що в городі проживав інший народ, ніж у передмісті. Можливо, воїни разом із сім’ями прибули як княжа дружина з Русі або Мазовії і почали жити серед чужих автохтонів. Сподіваюся, що точний аналіз знайдених матеріалів дозволить дати відповідь на запитання, чи Сураж у той період був більш пов’язаний з Руссю й тому отримав східнослов’янську назву».
Останні розкопки проливають світло на багато питань, які стосуються городищ у Збучі та Суражі. Передусім, вони підтверджують, що обидві пам’ятки мають ранньосередньовічне походження. Крім того, знайдена кераміка вказує на сильний зв’язок зі східним осадництвом, хоч у випадку Суража відповідь на запитання, коли город був пов’язаний з Київською Руссю, вимагає точніших аналізів. Тепер Д. Краснодембський веде дослідження на середньовічному кладовищі коло Збуча – іншій ранньосередньовічній пам’ятці минулого Підляшшя. ■

Поділитися: