Розмовляв Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ 2011-10-14
{mosimage}
Два роки тому новацький табір не відбувся взагалі: мало було кандидатів. Цього року табір організовано в Тиличі на Лемківщині, а відвідало його аж 39 учасників. Це, певно, тішить виховників і дає перспективу на майбутнє. Проте важлива ще одна річ: для багатьох дітей це єдина нагода побувати в місці, де неодноразово можна побачити пам’ятки, які засвідчують, що тут колись жили їхні діди, прадіди. Про це, зокрема, розповідає ст. пл. Ірина Борущак-Губ’як.
Чим міг привабити і чим захопив дітей цьогорічний новацький табір?
-Цього року табір називався “Лісовий скарб”: до новаків і новачок приходив таємничий Лісовик, який дуже тішився, що українські діти приїхали в гори, що говорять і моляться українською мовою, ходять до церкви, хочуть навчитися історії свого народу.
Він приносив різні подарунки, на які всі діти і виховники чекали. Однак треба було їх заслужити, виконати відповідні завдання.
Кожного ранку новаки після ранньої молитви, піднесення синьо- жовтого прапора та сніданку починали заняття зі співу, танцю, історії України, природознавства чи майстерки (рукоділля – ред.). Діти мали змогу багато пізнати і спільно познайомитися.
У таборі мешкали рої: “Лісові метелики”, “Леви”, “Нічні веселки”, “Орли” і “Сторожі лісової таємниці”. Кожен рій був під опікою братчика або сестрички. Вони спільно бавилися й змагалися в точкуванні (здобування вміння – ред.). Проводилося також індивідуальне точкування, в якому першими в таборі стали Анна -Марія Бунзило та Орест Терещук.
Історію України діти пізнавали в трьох тематичних групах: “отроки” під проводом сестрички Олени Боднар відкривали таємниці княжих часів; “джури” з братчиком Ігорем Горківом будували велику Січ та ознайомлювалися з життям козаків, а “звідуни” зі сестричкою Уляною Лайкіш збагачували свої знання з сучасної історії.
Відбувалися релігійні заняття, які вів о. Дарій Губ’як: новаки могли здобути вмілість “релігія в житті” та мали можливість стати вівтарними дружинниками. Дуже цікаві ігри проводила кожного дня сестричка Анастасія Романюк, а золоторуких виконавців прикрас із бісеру й паперу майстерно інструктувала сестричка Оксана Кравчук. Співу та грі новаки навчалися під моїм проводом.
А якісь заходи?
-Одним з найважливіших завдань у таборі була підготовка концерту для батьків і гостей, який улаштовано на кінець таборування. Новаки під оком хореографа, братчика Юрія Щутяка, навчилися аж чотирьох танців. На концерті діти виконали також пісні під акомпанемент новоствореного оркестру новаків.
Це неймовірно, що за такий короткий час можна було так гарно затанцювати, заспівати і заграти. Рівень концерту – враховуючи, що діти до нього готувалися тільки 10 днів, маючи багато інших занять – був дуже високий. Це діти з різних місцевостей, з різним сценічним досвідом: усіх разом з’єднати в один збірний танець – це виклик, що вимагає великого зусилля і професіоналізму. Вдалося це хореографові і всім виховникам: це велика приємність працювати з такими відданими людьми.
А маленькі артисти в нагороду отримали гучні оплески від надзвичайної публіки, серед якої були їхні батьки, дідусі, знайомі і представники УГКЦ: о. митрат Іван Піпка, о. митрат Юліян Гойняк, о. Григорій Назар, о. Андрій Бунзило, о. Стефан Прихожденко.
Минулого року Репедь, цього року – Тилич, тобто Бескиди. Складається враження, що табори останнім часом повернулися на рідні землі.
-Крайові новацькі табори вже багато років переважно відбуваються на рідних землях – це для багатьох дітей одинока нагода побувати там, де наші церкви вписуються в чудовий краєвид високих гір. Це можливість таборувати серед природи, зеленого лісу, який ховає в собі таємниці минулого, гарних споминів та історії тяжких часів виселення й війни. Діти, слухаючи про те все в оточенні старих дерев і гір, які про все пам’ятають, інакше, здається, усе приймають, більш реально. Тому, думаю, варто їхати сотні кілометрів, щоб саме в наших горах проводити табори.
Новацький табір – це чудова нагода, щоб гарно та корисно провести час у колі друзів з усієї Польщі, бо таборові кадри докладають всіх зусиль, щоб виховувати новаків у християнському і патріотичному дусі.
А чи лунають з боку новаків запитання, чому, скажімо, табір проходить у горах, а не десь над морем чи озером, де вони могли б поплавати тощо?
-Не раз питають, але в горах є стільки можливостей проводити час на мандрівках, забавах! А новацькі виховники знають стільки пластових ігор, що, надіюся, усе це компенсує купання в Балтійському морі. Для дітей гори є чарівним і привабливим місцем.
“Наше слово” №42, 16 жовтня 2011 року {moscomment}
