Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №36, 2013-09-08
Колись Бані-Мазурські називали «столицею мазурської України», адже після ІІ Світової війни село в більшості було заселене українцями, які потрапили сюди внаслідок Акції «Вісла». Нині візитною карткою української меншини в цій місцевості є «Барви української культури» – захід, який відбувся вже третій раз.
Організоване 18 серпня свято відвідали гості, серед яких були представники духівництва, самоврядних структур та діячі українських організацій. На сцені ґмінного стадіону виступили танцювальні й вокальні ансамблі, виконавці з Польщі та з України. «Барви української культури» тепер можна назвати українською візитною карткою Бань-Мазурських, бо з цього заходу почалося відновлення української активності.
«Сьогодні після короткої перерви з новою силою і людьми в Банях-Мазурських відроджується культурне українське життя. І важливо, щоб українські заходи відбувалися не лише в більших осередках, де проживають наші люди, а й у менших місцевостях, куди теж потрапило багато українців після виселення. Бані-Мазурські – це специфічне місце, оскільки тут після депортації згуртувалося українське життя і тут була створена перша школа з українськими класами», – пригадує Іван Пік, голова Мазурського відділу ОУП. Крім того, в 50-ті роки почав тут діяти гурток Українського суспільно-культурного товариства, засновувалися фольклорні ансамблі. Тому не дивно, що саму місцевість називали «столицею мазурської україни». Проте сьогодні ситуація вже інша. «Колись дійсно було нас більше. А тепер, звичайно, помітна асиміляція, багато людей виїхало в пошуках праці, та й молоді сюди не повертаються, бо після навчання залишаються в більших містах. Отже й дітей у нас дуже мало. Як у класах є двоє чи троє наших учнів, то це вже багато. Тому в пункті навчання української мови ми об’єднуємо класи. І мушу сказати, що, звісно, таке навчання не є легким», – заявляє Стефанія Урбанська, голова місцевого гуртка ОУП.
Раніше деякі українські заходи були організовувані спільними силами, тобто з місцевою парафією. Однак вирішено в селі улаштувати один, але більший український захід, щоб притягати молодь до своєї культури, традиції. «Три роки тому з місцевим осередком культури ми ствердили, що треба щось тут зорганізувати для нашої громади. Тоді запросили декілька українських гуртів з реґіону. Так ми почали діяти, і нашому заходові сьогодні вже три роки», – говорить С. Урбанська.
Крім організування «Барв української культури», результатом відновлення діяльності гуртка ОУП є, зокрема, існування дитячого гурту «Надія», що діє при місцевій греко-католицькій парафії. Цей колектив на цьогорічному святі робив свої перші сценічні кроки.
Виявляється, у реґіоні почали з’являтися й інші нові ініціативи. В сусідньому Забрості-Великому жителі заснували Польсько-українське товариство розвитку села. Головна ідея, за словами його голови Йоанни Конатовської, – це «активізація села». Таким чином, у червні цього року влаштовано родинний пікнік до Дня дитини, гостем якого став дитячий ансамбль з Чернігова. Крім проектів, які мають активізувати жителів села, реалізовуватиметься проект під назвою «Що вкриває пам’ять наших предків?». «Ми хочемо зібрати спогади жителів нашої місцевості. Хочемо дізнатися, як виглядало це село колись, як сьогоднішні мешканці потрапили в село, як виглядали їх перші дні, тижні, місяці, роки життя в Забрості, адже більшість людей були виселені сюди під час Акції «Вісла». Хочемо, щоб наші найстарші жителі також розказали про свої переживання, бо кожен з них переїхав сюди в різному віці свого життя», – говорить Й. Конатовська, голова товариства.
Реалізація проекту почнеться восени. Буде видано буклет про село, звукові та відеозаписи на платівках, листівки. Також на інформаційних таблицях при в’їзді до села планують умістити інформацію про його минуле і сьогодення у фотографіях. Наступним кроком, можливо, буде збирання інформації від німців, які жили в селі в довоєнний час. І виявляється, така формула спільного діяння задля збереження пам’яті про громаду та історію села, чи організація українських заходів у таких місцевостях, як Бані-Мазурські, громадам дуже потрібна.«Коли б не було нічого, якби нічого не відбувалося, то ніхто б не знав, що тут є щось українське, що ми тут ще є. А так приїдуть гості і побачать, що ми тут ще діємо, що наше тут ще існує», – робить підсумок Ярослава Федусьо, жителька Заброста-Великого. ■
Відеозапис дивіться на сайті газети в матеріалах «відео».
