Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2010-09-08
{mosimage}
На двох берегах річки Буг поблизу прикордонного стовпа з № 835, що знаходиться між селами Крилів (з польського боку) і Кречів (з українського), 21 серпня відбувся культурно-суспільний захід – VІІ Європейські дні добросусідства, – організований міжнародною громадською організацією “Академія української молоді” (Львів), Фундацією духовної культури пограниччя (Люблин), ВОМГО “Асоціація молодих реформаторів”. А душею і мотором цього дійства вже багато років є о. Стефан Батрух.
Цьогорічний захід проходив під гаслом “Від реґіонального добросусідства – до міждержавного партнерства”. Організатори підготували дві сцени та дві площі для проведення заходів – по одній з кожного боку кордону. На жаль, така роздвоєна форма спричинила поділ заходів та їхньої публіки. Місця подій знаходилися на відстані півкілометра між собою – і не кожному хотілося бігати туди-сюди полями і через річку та проходити за кожним разом паспортний контроль. Хоча погода була чудовою, проте глядачів і слухачів вона не звабила. Щойно увечері на концерти зірок під сцену зійшлася молодь, а старші слухали, сидячи під парасолями. На українському боці завершальний концерт виконав “Тартак”. Кількість польської молоді була мінімальною. З польського боку грали “Mad Heads XL” і Сідней Поляк.
Гуляючи тричі між польською та українською частиною, я спостеріг, що українці краще подбали, щоб на великій площі щось відбувалося: не лише посиденьки та стріляння з гармати і лицарські покази. Тут, зокрема, був козацький табір, театральні вистави в рамках театрального фестивалю “Без кордонів” (на жаль, лише з українськими учасниками); Фестиваль фізичної культури і спорту, а в його рамках – змагання з футболу, волейболу, перетягування канату (учасниками також були лише українці). На сцені співали фольклорні та естрадні ансамблі. На польській сцені грали групи Люблинської федерації бардів. І все це – без краплі алкоголю (був заборонений по обидва боки кордону).
Однак центр уваги перемістився до великого намету, де відбувався Форум транскордонного співробітництва. Українські й польські представники однозначно стверджували, що в цій околиці конче потрібний пункт перетину кордону. Проблема в тому, що його нема в планах розвитку реґіонів. Місцева адміністрація і самоврядні структури не зможуть побудувати переходу, поки не домовляться про це на міждержавному рівні центральні органи влади. Під час форуму обговорювалися перешкоди, користі й перспективи транскордонної співпраці. Диспутанти висловили думку, що найкраще було б спочатку створити малий туристичний перехід. Представники Німеччини, які були гостями форуму, розповідали про досвід французько-німецького прикордоння. Натомість заступник директора департаменту співпраці та розвитку МЗС Польщі Мирослав Сич звернув увагу, що сторони, які прагнуть створення пункту перетину кордону в цьому місці, повинні розглянути теж варіант, що робити, коли цього переходу тут не буде. Він поінформував, що гроші на співпрацю є (100 млн. зл., з чого 12-15 млн. припадає на Україну), однак бракує добрих ідей для реалізації. Генеральний консул Польщі в Луцьку, підсумовуючи, сказав, що, незважаючи на економічну кризу, підпорядкована йому установа з загальної кількості віз до Польщі видає аж 40% робочих віз, що свідчить про розвиток будівництва, рільництва тощо. Запрошена на форум почесний консул України в Саксонії Єлена В. Гоффман констатувала, що український громадянин надмірно обтяжений, щоб отримати німецьку візу, і висловила сумнів, чи завжди німецькі консульства дотримуються прав людини стосовно громадян України. Констатуючи, що підхід німецьких служб є надто консервативний, консул зазначила, що у зміні ситуації, на її думку, багато залежить також від самої України. Представник ЄС в Україні Зольтан Шалай звернув увагу, що Україна мусить вирішити ще багато технічних справ, наприклад, на централізованому рівні ввести систему видачі паспортів; політичні договори, на його думку, менш проблемні. Віце-міністр освіти Польщі Кшиштоф Становський звернув увагу, що українці незабаром матимуть ті ж самі шанси на стипендії чи ґранти, як і громадяни ЄС, тобто ліквідується дискримінація. Таку перспективу дає Східне партнерство.
Кульмінацією днів добросусідства були дві церемонії. Перша – зустріч офіційних делеґацій з Польщі та України на тимчасовому понтонному мості на Бузі (на фото), а відтак екуменічне богослужіння при сцені з українського боку. Друга – нагородження лауреатів Капітули польсько-українського примирення (на польському боці). Цього року її отримали: польський журналіст Марцин Войцеховський, головний редактор “Українського тижня” Юрій Макаров, Польський інститут у Києві, краківський Фонд св. Володимира, Хрестителя Київської Русі.
“Наше слово” №37, 12 вересня 2010 року{moscomment}
