Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №48, 2012-11-25
Центральна виборча комісія України оголосила, що в кількох округах парламентські вибори мали б бути проведені повторно. Про ряд порушень повідомляли спостерігачі. Свою думку на тему виборів висловили й громадяни України, які живуть за кордоном. Відбулася маніфестація, а до представників польської влади надіслано відповідний заклик. Українські міґранти хочуть обирати депутатів з мажоритарних списків за межами України.
Не леґітимізувати уряду!
«Ми, громадяни України, що проживаємо в Польщі і працюємо або навчаємося в цій державі, звертаємося до найвищих владних органів Речі Посполитої з проханням адекватно оцінити порушення прав і громадських свобод під час виборчої кампанії до Верховної Ради України», – так починається заклик громадян України, адресований президентові Польщі Броніславу Коморовському, прем’єр-міністру Дональдові Туску, спікерам Сейму і Сенату РП Еві Копач та Боґданові Борусевичу, міністрові закордонних справ Польщі Радославу Сікорському. Під закликом підписалося близько 40 людей. Згодом дописалося ще понад 20.
– Перш за все, ми очікуємо від представників польської влади офіційної заяви щодо того, що вибори в Україні відбулися зі значними фальсифікаціями. Саме на це має відреаґувати світова спільнота. США чи деякі країни Євросоюзу зробили вже заяви стосовно виборів.
Натомість у Польщі нас обурило те, що після виборів президент Броніслав Коморовський заявив, нібито не помітив фактів фальсифікацій. Відповідно він вважає, що в Україні вибори пройшли демократично й спокійно, – говорить політичний аналітик та автор заяви Ольга Попович.
Саме слова глави польської держави стали причиною написання петиції: у ній, зокрема, вказується на порушення, які відбувалися не лише під час виборів, але й під час підрахунку голосів (як вважають, тоді мали місце найбільші порушення).
– Саме такими словами польська сторона не тільки такі вибори леґітимізує, але й переконує українську владу, що вона правильно робить, бо, мовляв, застережень нема. Тому ми хочемо, щоб Варшава зробила висновок: такі оптимістичні слова й заяви – надто категоричні та передчасні. Думаю, в оцінці перебігу виборів треба надалі добирати більш зважені формулювання, – пояснює причетний до створення заяви викладач Варшавського університету Ростислав Крамар.
Українцям, які проживають у Польщі, таке ставлення польського уряду до справи виборів не подобається і дратує. Тим більше, що порушення виборчого процесу не помічає сусід та одна з найближчих до України європейських країн. А саме ці порушення вплинули на розстановку місць у парламенті, депутати якого, можна сказати, знову дійшли до влади незаконним шляхом. Міґранти вважають, що від Польщі можна вимагати більш адекватної оцінки й тому, що саме звідси поїхало на вибори дуже багато спостерігачів. Крім того, в Польщі є багато експертів, які знаються на українських справах.
У Кракові теж відбулася маніфестація, яка пройшла вулицями міста. Щоправда, у ній згуртувалося небагато маніфестантів, близько тридцяти учасників, проте й там збирали підписи за те, щоб не визнавати леґітимності новообраного українського парламенту.
– Цей марш мав показати польському суспільству, що ми самі не віримо в результат виборів. І якщо українці з приводу різних обставин не можуть вплинути на ситуацію в справі виборчих порушень, то це знак, що ними повинна зайнятися міжнародна спільнота, – говорить про ідею маршу його організаторка Катерина Гедвик.
Не дискримінувати!
Для громадян України проблематичною є не лише ситуація з міжнародною оцінкою результатів голосування, але й сам виборчий процес, з якого їх певною мірою виключено. Річ у тім, що на закордонних виборчих дільницях можна було голосувати лише за представників партій, натомість не передбачено мажоритарного списку.
– На жаль, це така ж ситуація, як і під час самоврядних виборів в Україні: тоді громадяни України також не мали можливості проголосувати за свого кандидата за межами держави, – пояснює Олена Каплиш, яка була членом закордонної виборчої комісії у Варшаві під час парламентських виборів.
Щоб це змінити, представники громадських організацій українців за кордоном попросили новообраних народних депутатів усунути пряму дискримінацію їхніх виборчих прав. Документ, який спрямовано до депутатів, підписали керівники 15 громадських організацій – з Португалії, Італії, Греції, Іспанії та Чехії. В ньому, зокрема, зазначено, що спроби зупинити цей процес зустрілися з байдужістю зі сторони народних депутатів і політичних партій. Стверджується, що олігархічний уряд через новий закон позбавив міґрантів конституційного права голосувати за мажоритарних кандидатів. «Ми сподіваємося, що новообрана Верховна Рада виправить усі допущені помилки, а саме: усуне пряму дискримінацію виборчих прав (право голосувати за мажоритарних кандидатів), запровадить більш практичну форму голосування для українських громадян, які перебувають за кордоном, наприклад – дистанційну і, головне, вирішуватиме соціальні проблеми своїх громадян не шляхом збільшення експорту робочої сили за межі Батьківщини», – написано в заяві.
Не забирати прав!
Якщо виборчий закон забрав у громадян України право голосувати за кандидатів з мажоритарних округів, то їм залишилося право голосувати за кандидатів від партій. Проте громадяни вважають, що й навіть це право було обмежене. Трапилися випадки, що могли голосувати лише ті, хто стояв на консульському обліку. проте головна проблема в тому, що у списки виборців у Польщі вводили людей лише тоді, коли вони приносили документ про прописку в Польщі. Це породжує сумніви громадян України: а чи все відбувалося згідно з законом?
– У законі не записано, що для участі у виборах на закордонній дільниці мусить бути представлена прописка в цій державі. Не знаю, чому комісія прийняла таке рішення, – дивується Олена Каплиш.
Такого документа на закордонних виборчих дільницях не вимагали ні в Норвегії, ні у США, ні в Канаді, ні в Естонії. Тим більше, не в кожній країні існує таке поняття, як прописка – наприклад, в Англії. Проте ще під час виборів на дільниці у Варшаві голова виборчої комісії Наталія Кренська повідомляла, що «не можна було голосувати лише за паспортом, бо Польща – невелика держава, і протягом дня можна було б об’їхати всі виборчі дільниці та проголосувати кілька разів». Це мало б виправдати вимагання прописки. Проте реально все виглядає так, що база людей, які будуть голосувати на закордонних дільницях, є у Києві, її до кожних виборів оновлюють. Отже, там подана інформація, хто зареєструвався, кого дописано, кого викреслено через виїзд із Польщі – та й загалом у цій справі відбувається двостороннє спілкування між консульствами й МЗС України, що має всі дані відносно перебування своїх громадян.
– Звичайно, в ідеалі над усім є контроль, насправді можна проголосувати лише на одній закордонній дільниці. Отже, якщо хтось був у виборчому списку в Ґданську, то вже не міг поїхати проголосувати на іншу дільницю, оскільки списки на кожну дільницю приходять окремі, тому неможливо голосувати десь двічі, – твердить Ярослав Олексюк, член виборчої комісії на дільниці у Ґданську. Тому, як твердить Ольга Попович, справа з необхідністю прописки, – це виключно політичне рішення.
– Це була свідома спланована акція виборчої комісії на закордонному окрузі в Польщі, та, очевидно, рішення про це надійшло неформально з Києва: щоб якомога менше людей могло проголосувати в Польщі, – вважає аналітик.
Якщо проаналізувати попередні вибори, то закордонні дільниці Польщі ніколи не приносили значного результату владним партіям. І це загальна тенденція закордонних округів, які розміщені на захід від кордону з Україною. Тут виборчі вподобання радше не залежать від того, з якої частини України приїхали міґранти – вони в основному голосують за партії, які асоціюються з демократичними ідеями. Це підтверджують і цьогорічні результати: у Польщі найкращі результати мали «Удар» та «Батьківщина».
– Знаю, що дуже багато людей, які хотіли проголосувати, завідомо були дезінформовані консульствами про те, що необхідно принести документ про прописку. Усі добре знають ситуацію великої частини громадян України й того, що для них означає отримати прописку в Польщі. Такі люди вирішили взагалі не приходити на вибори. Так не повинно бути, щоб виборча комісія вимагала документ, якого за законом не мала права вимагати, – завершує О. Попович.
Таким чином, в людей реально забирали право вибору – а це вже можна назвати порушенням прав виборців. ■
___________________________________
APEL obywateli Ukrainy mieszkających w Polsce do władz polskich w sprawie fałszowania wyników wyborów do Rady Najwyższej Ukrainy
My, obywatele Ukrainy, mieszkający w Polsce, pracujący lub studiujący w tym kraju, zwracamy się do najwyższych władz Rzeczypospolitej Polskiej z prośbą o adekwatną ocenę naruszenia praw i swobód obywatelskich podczas kampanii wyborczej do Rady Najwyższej Ukrainy. Zwracamy się do państwa polskiego, które w ramach misji międzynarodowych wysłało na Ukrainę największą liczbę obserwatorów, z apelem, by poprzez swoje zbyt umiarkowane oświadczenia nie legitymizować reżimu, który brutalnie narusza europejskie standardy wyrażania woli narodu.
Wybory parlamentarne, które miały miejsce 28 października 2012 r., stały się jednymi z najbrudniejszych w dziejach niepodległej Ukrainy. Władze zastosowały wszystkie możliwe środki celem osiągnięcia pożądanych dla siebie wyników. W czasie tak kampanii wyborczej, jak i w dniu wyborów wykorzystywano:
środki administracji rządowej, zastraszanie wyborców, zmuszanych do głosowania na kandydatów z obozu władzy, masowe dorzucanie kart wyborczych do urn, fałszowanie protokołów komisji wyborczych, stosowanie tak zwanej „karuzeli” (jeden wyborca głosuje kilka razy w różnych komisjach), podpisywanie przez przedstawicieli komisji wyborczych pustych protokołów jeszcze przed oficjalnym zakończeniem głosowania, kontynuowanie agitacji wyborczej w dniu głosowania.
Kandydaci reprezentujący obóz władzy oraz przedstawiciele władz otwarcie uciekali się do gróźb wobec członków komisji lokalnych i okręgowych, w szczególności wtedy, kiedy przewagę uzyskiwał kandydat opozycji.
Ponieważ na Ukrainie przywrócono system mieszany i połowę parlamentu Ukraińcy wybierali w okręgach większościowych, to właśnie przy podliczaniu kart do głosowania i podczas wypełnianiu odpowiednich protokołów dochodziło do największych fałszerstw. W szczególności trzeba nadmienić fałszerstwa, które miały miejsce w komisjach okręgowych, gdzie przy pomocy siły i poprzez bezpośrednie naruszenia ukraińskiego ustawodawstwa zwycięstwo przypisywano kandydatom z ramienia władz.
