Нещодавно Фонд Баторія оприлюднив свої дослідження на тему ситуації на польсько-українському кордоні. Виконавець проекту – д-р Йоанна Конечна-Саламатин зі своїм колективом – протягом 2011 р. та на поч. 2012 р. різними методами приглядалася до праці Прикордонної служби Польщі та впливу кордону на економічне, культурне, соціальне, самоврядне тощо життя мешканців прикордонної смуги у двох державах.

Дослідниця звертає увагу, що польсько-українське прикордоння – це бідний і мало розвинений реґіон, що, зрештою, притаманне периферійним теренам. Однак польсько-українське прикордоння має чимало невикористаного потенціалу: шанс на розвиток дає влаштування цікавих туристичних місць, однак чинні переходи містяться далеко від принадних територій.

Близькість сусіда може також допомогти в культурному розвитку, однак цього майже не видно. Головною перешкодою в оживленні прикордонних земель є передусім брак переходів (для досягнення ситуації польсько-німецького прикордоння потрібні ще 32 нові переходи), неможливість туристичного пішого, велосипедного переходу на другу сторону.

І все ж серед іноземців до Польщі переходять майже виключно українці, які в західних сусідів 2010 р. залишили 2 млрд. злотих; відповідно поляки в Україні потратили 340 млн. злотих. З-посеред польських та українських громадян, які перетинають кордон, найбільше є дрібних “човників” (пол. “mrówek”) з прикордонної смуги.
Задля спостереження обрано анонімних клієнтів, які фіксували час, потрібний на перехід кордону, якість обслуги, працю “зелених смуг”, рахували рух легкових автомобілів. Для повного аналізу група дослідників взяла також дані польської прикордонної служби.
Праця соціологів показала, що джерелом черг на кордоні є замала кількість переходів, невідповідна організація роботи прикордонних служб, погана праця “зеленої смуги”, неефективна боротьба з контрабандою.
Можна зрозуміти, що в’їзд до Польщі (до Шенґенської зони) є важчий, однак це використовують українські прикордонники. Час очікування на в’їзд до Польщі міг бути коротшим – у будні він становить від 2 до 14 годин (перехід Гребенне – Рава-Руська). На такий довгий час очікування впливає “мертва пора” на всіх смугах (брак функціонерів). До того ж, належним чином не працює “зелена смуга”, яка є лише на польському боці, – але доїзд до неї, через чергу на українському боці, не є можливий без порушення правил дорожнього руху. Якщо же хтось і дістанеться до неї, мусить дочекатися обслуги. Брак “зеленої смуги” з української сторони викликає клієнтелізм чи то пак – корупціогенність (та й не лише в цьому випадку). Додатково українські чиновники вимагають дивних оплат невідомо за що. Отож, з українського боку кордон є добрим джерелом неформального заробітку через т.зв. “добровільні оплати”. Є навіть умовний цінник, щоб оминути чергу.
Дрібна контрабанда товарів допускається, позаяк контрабандисти – це часто не анонімні особи, а сусіди, знайомі митників, прикордонників, які знають, де проживають порушники. Навіть місцева влада ставиться до практики зі зрозумінням та закриває на неї очі (висновок з досліджень Ельжбети Свідровської): мовляв, для них нема праці в реґіоні, а зароблені гроші залишатимуться у ґмінах; до того ж, контрабандисти не приходять по соціальну допомогу до ґмінних установ. Тому дрібна контрабанда в польській прикордонній зоні – повсюдна. Однак самоврядувальники забувають, що ця практика зупиняє економічний розвиток і зменшує надходження податків до місцевого бюджету.
Польська сторона дивиться на кордон як на клопіт та додаткові витрати на дороги, освітлення чи прибирання, санітарне забезпечення. Українці кордон вважають вікном на Захід, хоч також мають проблеми з чергами автомашин – наприклад, посередині м. Устилуга. Для всіх найбільшою проблемою є черги вантажівок.
Що цікаве: Митна служба Польщі на основі своїх даних доводить, що середній час розмитнення вантажівок у Дорогуську – це менше як 2 хвилини, а в Гребенному їх приймають через кожні 5 хвилин. За результатами дослідження Фонду Баторія, приватні автомобілі в середньому відправляються що 7 хвилин! З цього виникає повна нісенітниця. Середній результат означає, що є вантажівки, які контролюються ще швидше – тобто в дійсності митники вантажівок не контролюють. Як же ж можна вантажівку, повну товару, пропускати скоріше, ніж звичайний автомобіль?!
Великий рух людей з прикордонної зони має також вплив на взаємний образ двох народів. Поляки змінили уявлення про українця на більш позитивне, мовляв, це “нормальні люди, які в нас купують”.
Павел Воловський придивився до матеріалів польської преси, особливо до того, що вона писала про кордон 2011 р. Якщо загальнодержавна преса вважала тему марґінальною, то реґіональна бачила патологію на кордоні й проблему перед Євро 2012, але теж представляла образ українця як доброго клієнта польських крамниць і гуртовень.
Вислідом дослідження є рекомендації відповідним службам, зокрема, збільшити кількість спільних польсько-українських контролів в одному місці (поки що це дозволяє Шенґенська угода); змінити працю “зелених смуг”, щоб вони стали “зеленими коридорами”, а для цього варто передусім забезпечити доступність до них; ліквідувати перехід кордону “на телефон” і водночас нормалізувати принципи переходу кордону службовцям, важливим особам; ліквідувати мертві періоди, коли нікого нема на смугах; збудувати нові переходи, покращити доступ інформації про час очікування на переході; опрацювати механізм підтримки підприємницької діяльності, щоб відтягнути людей від контрабанди; координувати дії з боротьби з контрабандою.
У свою чергу, Прикордонна служба Польщі прозвітувала, що держава займає перше місце в затримці контрабанди цигарок в ЄС: над Віслою сіра зона ринку становить 12%, тоді як у Литві – 49%, Румунії – 23%, Болгарії – 32,3%, Фінляндії – 20%; подібно з алкоголем – у Польщі – відповідно 10%, Угорщині – 30%, Литві – 40%, Болгарії – 50%. У Підкарпатському воєвідстві розмір контрабанди систематично зменшується.
Дослідження показують, що шенґенські правила довели до абсурду: кордон став недоступний майже як за часів Радянського Союзу, він зробився цивілізаційною стіною. Чи до рекомендацій прислухаються в Києві, Варшаві та Брюсселі?
Повністю з рапортом можна ознайомитися за веб-адресою: ttp://www.batory.org.pl/aktualnosci/otwarta_europa_6

“Наше слово” №32, 5 cерпня 2012 року {moscomment}