ст. пл. Аня Тимець ■ ГРОМАДА ■ 2011-10-14
{mosimage} Уже третій раз на території Польщі (9-22 серпня ц.р.) проходила міжнародна науково-пошукова експедиція “Вирій”, учасниками якої були пластуни з Польщі та України, студенти Львівської політехніки і члени різних організацій в Україні.
Цьогорічний табір під проводом ст. пл. Андрія Котлярчука та доцента Львівської політехніки Олени Стасюк ставив собі головною метою остаточне завершення роботи на цвинтарі в с. Жукові (тут праця велася у 2009-2011 рр.), а також започаткування відновлювальних праць на цвинтарі в с. Подемщині на Любачівщині.
На жуківському кладовищі проведено інвентаризацію – всі могили були пронумеровані, описані й сфотографовані. Крім цього, встановлено інформаційну дошку, яка говорить про цвинтар трьома мовами.
Після закінчення праці в Жукові експедиція переїхала на територію Любачівщини, в с. Подемщину, де лежить український цвинтар з ХХ ст. Кладовища з- за кущів майже не було видно. Всі знали, що перед волонтерами – багато важкої праці. Спершу треба було покосити траву, пошукати могил, підійняти провалені пам’ятники. Дуже багато хрестів знайдено під землею – а радше самих їхніх основ, бо хрестів уже не було: імовірно, їх покрали. Пізніше йшла розчистка від моху й інвентаризація кладовища. Реставратори та архітектори – студенти Львівської політехніки під проводом спеціалістів доц. О. Стасюк і Тараса Мороза – клеїли розбиті хрести, сушили їх і встановлювали на місце.
Експедиція проводилася за пластовим духом і принципом. Майже кожного вечора були організовувані пластові ватри на різні теми, напр. акції “Вісла” чи життя українців у Польщі після цієї операції. Молодь мала нагоду дізнатися й про українські каменярні, про які розповідав Т. Мороз. Історики – ст. пл. Оля Свідзинська та ст. пл. Роман Стрехалюк – розповідали про депортацію українського населення 1947 р., про УПА на Закерзонні та колишні українські етнічні землі. Всі були захоплені цими гутірками й раді, що могли дізнатися багато цікавих речей. Більше того: волонтери мали змогу подивитися фільми про УПА та про Закерзоння. Було також чимало радісних моментів. Можна було взяти участь у волейбольних змаганнях за “Кубок Закерзоння”, потанцювати на вечірці “Надсянська потупайка” чи навчитися лемківських пісень.
Друга частина експедиції була мандрівною. Подорож почалася з участі у святкуванні 15-ліття коронації Ярославської ікони Матері Божої. Після цієї події волонтери побували в селах і містах, де збереглися залишки українства: зокрема в Горайці, Старому та Новому Брусні, Холмі, Павлокомі, Олешицях, Команчі, Млинах, Хотинці, Гребенному та багатьох інших місцях. Молодь разом з представниками львівської влади взяла участь у відкритті хреста на братській могилі УПА в с. Волі -Володзькій. Учасники експедиції мали теж нагоду побувати в Словаччині і відвідати Музей української культури в м. Свиднику, поспілкуватися з п. Федором Ґочем – засновником музею лемківської культури в с. Зиндрановій.
Традицією “Вирію” стало мандрування полонинськими шляхами – отже і цього разу не могло бути по-іншому. Волонтери піднялися на Малу та Велику Равку, а також на Кременець, де пролягає кордон трьох держав: України, Польщі та Словаччини. На закінчення експедиція поїхала до с. Улюча, де стоїть найстарша українська церква на території Польщі. Там мало місце офіційне закриття експедиції. Натомість у Львові 24 серпня учасники побували на святкуванні 20- ліття Незалежності України. Тоді всі згідно ствердили, що протягом цього насиченого працею таборування дуже багато зроблено, щоб пам’ять про минуле і теперішнє не загинула.
“Наше слово” №42, 16 жовтня 2011 року {moscomment}
